|
| |
|
|  |
Альгология 2018, 28(4): 387–408
https://doi.org/10.15407/alg28.04.387
Божков А.І., Голтвянський А.В., Ковальова М.К., Мензянова Н.Г.
Про можливе успадкування індукованої резистентості до токсичної концентрації сірчанокислої міді в ряду клітинних поколінь Dunaliella viridis Teod. (Chlorophyta)
Резюме Досліджено здатність культури Dunaliella viridis адаптуватися до токсичних концентрацій сірчанокислої міді й можливість успадкування такої стійкості в ряду клітинних поколінь. Для цього визначали первинну (природну) стійкість D. viridis до дії концентрацій сірчанокислої міді від 0,0001 до 100 мг/л і здатність культури адаптуватися до багаторазових послідовних внесень цього токсиканту в середовище. Виявлено U-подібну відповідь на зміну рухливості, формування клітинних агрегатів залежно від дози й часу інкубації. Багаторазові послідовні внесення сірчанокислої міді (110 пасажів) супроводжувалися формуванням резистентності культури навіть до її летальних концентрацій. Показано, що в процесі адаптації до іонів міді в клітинах D. viridis формується специфічний метаболічний патерн (епігенотип), який відрізняється від епігенотипів контрольної культури і забезпечує збереження життєздатності клітин після накопичення великої кількості іонів міді (вміст збільшується в 130-240 разів) в клітинах мікроводорості. Така індукована резистентність до іонів міді може успадковуватися в ряді клітинних поколінь. Реалізується вона на основі високої структурно-функціональної гетерогенності клітинних популяцій мікроводоростей та ефекту гормезису.
|
