|
|
|
|
 |
2007 №1 №2 №3 №42006 №1 №2 №3 №4
И.В. Стоник, Н.А. Айздайчер К ИЗУЧЕНИЮ МОРФОЛОГИИ НОВЫХ ДЛЯ ДАЛЬНЕВОСТОЧНЫХ МОРЕЙ РОССИИ ВИДОВ РОДА PYRAMIMONAS SCHMARDA (PRASINOPHYСEAE) При изучении фитопланктона залива Петра Великого Японского моря обнаружены новые для дальневосточных морей России виды рода Pyramimonas Schmarda (Prasinophyceae) – P. aff. cordata McFadden, Hill et Wetherbee и P. aurita Daugbjerg et Moestrup. C помощью метода "теневой электронной микроскопии" изучены особенности морфологии их субмикроскопических поверхностных чешуек. Приведены морфологические описания видов по данным световой и электронной микроскопии, а также оригинальные микрофотографии.
Н.П. Масюк, Ю.И. Посудин, Г.Г. Лилицкая ФОТОДВИЖЕНИЕ ВОДОРОСЛЕЙ: СРАВНИТЕЛЬНО-CИСТЕМАТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ Обсуждены вопросы терминологии, касающиеся фотодвижения свободно подвижных микроорганизмов и подведены предварительные итоги изучения фотодвижения клеток двух гипергалобных видов Dunaliella Teod. (Dunaliellales, Chlorophyceae, Viridiplantae) в сравнении с фотодвижением других жгутиковых водорослей, представителей иных таксонов (родов, порядков, класов, царств органического мира). Показано, что с возрастанием филогенетической дистанции между таксонами углубляются различия в их фотоповедении, структуре и механизмах функционирования фоторецепторных систем, в процессах сенсорного преобразования светового сигнала в двигательные реакции разных типов, в работе жгутикового аппарата. Поэтому сведения об особенностях фотодвижения водорослей представляют интерес в качестве дополнительных дифференциальных критериев в эволюционной биологии, филогенетике, систематике и таксономии водорослей. Наряду с различиями отмечены общие фундаментальные черты в процессах фотодвижения и их фоторегуляции у жгутиковых, не зависящие от их систематического положения. Обсуждается значение фотобиологических исследований фотодвижения водорослей в смежных областях науки: экологии (в т.ч. аутэкологии), географии водорослей, прикладной альгологии, в частности, в биотехнологии, биомониторинге окружающей среды.
В.А. Силкин, И.Н. Чубчикова, И.К. Евстигнеева ПОГЛОЩЕНИЕ ЭЛЕМЕНТОВ МИНЕРАЛЬНОГО ПИТАНИЯ LAURENCIA PAPILLOSA (FORSK.) GREV. (RHODOPHYTA) В ПРОЦЕССЕ РОСТА Дана оценка формирования биомассы черноморской красной макроводоросли Laurencia papillosa (Forsk.) Grev. (Rhodophyta) и скоростей поглощения азота, а также фосфора ее талломами в процессе роста в накопительной культуре. Показано, что накопление биомассы при температуре 15,5о С происходит интенсивнее, чем при 21,5о С. Динамика концентрации фосфора и азота в среде носит экспоненциальный характер. Температурный фактор не влияет на процесс поглощения фосфора в области высоких концентраций, а также на удельную скорость выделения нитритов в среду. Нитратный азот в течение первого часа экспозиции поглощается интенсивнее при температуре 21,5о С, чем при 15,5о С.
В.П. Комаристая, О.С. Горбулин СПОРОПОЛЛЕНИН В СОСТАВЕ КЛЕТОЧНЫХ ОБОЛОЧЕК ЗИГОТ DUNALIELLA SALINA TEOD. (CHLOROPHYTA) В лабораторной культуре Dunaliella salina Teod. получены зиготы, в составе клеточных оболочек которых установлено присутствие устойчивого к ацетолизу полимера – спорополленина. Обсуждается функция b-каротина, накапливающегося в липид-каротиноидных глобулах в клетках этих микроводорослей, как возможного предшественника материала клеточных оболочек зигот.
ВЛИЯНИЕ ГЛЮКОЗЫ НА АКТИВНОСТЬ ФОТОСИСТЕМЫ ІІ SPIRULINA PLATENSIS (NORDST.) GEITL. (CYANOPHYTA) Исследовали параметры флуоресценции хлорофилла синезеленой водоросли Spirulina platensis (Nordst.) Geitl., росшей в присутствии: а) глюкозы; б) маннозы или 2-дезоксиглюкозы, способных вызывать опосредованную гексокиназным механизмом репрессию фотосинтеза; в) цитрата натрия. Добавление глюкозы сначала приводило к снижению всех параметров фотохимического тушения флуоресценции (FV/FM, FV'/FM', qP и FPS II), причем степень снижения была пропорциональной концентрации глюкозы. На третьи сутки опыта торможение фотохимической активности ослабевало, вероятно, вследствие утилизации глюкозы клетками. Если концентрация глюкозы в среде культивирования была достаточно высокой (50 мМ ), на 7-е сутки все показатели фотохимического тушения снова начинали уменьшаться, причем в этом случае падение qP было более существенным, чем FV'/FM'. Необходимым условием для проявления эффекта снижения ингибирующего действия глюкозы было наличие света. Аналоги глюкозы вызывали уменьшение лишь одного из показателей фотохимического тушения – qP, причем действие 2-дезоксиглюкозы, в отличие от маннозы, было выражено сильнее и не ослабевало до конца эксперимента. Параметры нефотохимического тушения флуоресценции (qN и NPQ) также снижались под воздействием моносахаридов. Цитрат натрия не оказывал заметного влияния на показатели флуоресценции хлорофилла. Показано, что подавление активности фотосистемы ІІ S. platensis глюкозой осуществляется различными путями, причем опосредованный гексокиназой механизм репрессии играет лишь частичную роль и приводит к нарушению оттока электронов из реакционных центров фотосистемы ІІ по электронтранспортной цепи.
Е.В. Родионова, Г.В. Помазкина ВКЛАД ДОМИНИРУЮЩИХ ВИДОВ РОДА CYMBELLA AG. (Bacillariophyta) В МИКРОФИТОБЕНТОС ЮЖНОГО БАЙКАЛА Приведены результаты многолетнего изучения рода Cymbella Ag. в литоральной зоне Южного Байкала. Оценена роль видов рода в продукционных процессах литоральной зоны. Изучены особенности их зонального распределения, сезонная и межгодовая динамика. Показана роль представителей рода в сообществах микрофитобентоса. На основе многолетних наблюдений охарактеризованы некоторые особенности экологии видов рода Cymbella.
ФИТОПЛАНКТОН РЕКИ ТЕТЕРЕВ В УСЛОВИЯХ НЕОДНОРОДНОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ РЕЧНОГО СТОКА (УКРАИНА) Представлены результаты исследований таксономического разнообразия фитопланктона р. Тетерев от истока до впадения в Киевское водохранилище, включая зарегулированные участки реки и некоторые притоки. Идентифицировано 309 видов водорослей, представленных 355 внутривидовыми таксонами, с учетом тех, которые содержат номенклатурный тип вида. В целом фитопланктон реки зелено-диатомово-эвгленовый со значительной долей синезеленых водорослей. Высокое видовое богатство фитопланктона речной экосистемы р. Тетерев вызвано неоднородностью формирования речного стока.
ВИДОВОЙ СОСТАВ ВОДОРОСЛЕЙ ВОДОЕМОВ РАЗНОГО ТИПА ДНЕПРОВСКО-ОРЕЛЬСКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВЕДНИКА (УКРАИНА) Видовой состав водорослей водоемов Днепровско-Орельского природного заповедника насчитывает 670 видов, представленных 745 таксонами внутривидового ранга (включая те, которые содержат номенклатурный тип вида), и характеризуется преобладанием по видовому составу Chlorophyta, Bacillariophyta, Cyanophyta и Euglenophyta. Распределение видового разнообразия по типам и группам водоемов неравномерно: установлено доминирование Bacillariophyta (остроконечная форма звездчатой диаграммы) для текучих водоемов, равное соотношение Bacillariophyta и Chlorophyta (трапециевидная форма диаграммы) – для пойменных водоемов с существенным влиянием Днепра, доминирование Chlorophyta и значительная представленность Bacillariophyta, Cyanophyta и Euglenophyta (пятиугольная форма диаграммы) – для водоемов, влияние Днепра на которые несущественно либо отсутствует.
ХАРАКТЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ CHLOROPHYTA ВОДОЁМОВ ДОНЕЦКО-ПРИАЗОВСКОЙ СТЕПИ (УКРАИНА) Охарактеризовано разнообразие Chlorophyta водоёмов Донецко-Приазовской Степи, указаны черты его специфики, обнаружен 541 вид (607 внутривидовых таксонов), 164 рода, 55 семейств, 22 порядка и 8 классов. Основу разнообразия Chlorophyta региона формируют классы Chlorophyceae, Zygnematophyceae, Trebouxiophyceae. Отмечено уменьшение видового богатства Chlorophyta в водоёмах региона в направлении с севера на юг, выделено три территориальные единицы: северную, центральную и южную. Проанализированы особенности внутривидового состава Chlorophyta разных типов водоёмов (стоячие, проточные, текучие). Показано, что центром разнообразия зелёных водорослей региона является пойма системы р. Сиверский Донец. Установлено значительную географическую дифференциацию Chlorophyta разных физико-географических областей Донецко-Приазовской Степи. Проиллюстрированы связи Chlorophyta водоёмов Донецко-Приазовской Степи и Степной зоны Украины. Впервые для флоры Украины приводится 32 вида (41 вн. такс.), для Степной зоны Украины – 107 (126).
Л.А. Гайсіна, Р.Р. Кабіров МОРФОМЕТРИЧНА МІНЛИВІСТЬ XANTHONEMA EXILE (KLEBS) SILVA (XANTHOPHYTA) В ГРУНТАХ БАШКИРСЬКОГО ПЕРЕДУРАЛЛЯ (РОСІЯ) Вивчено морфологічну мінливість Xanthonema exile (Klebs) Silva в природних і культуральних умовах. В 23 досліджених популяціях спостерігався широкий діапазон коливань довжини ниток і лінійних розмірів клітин. Найбільш варіабельною була довжина ниток, найменш варіабельною – ширина клітин.
М.В. Усольцева, Т.В. Нікуліна, Д.Н. Юрьєв, Е.В. Лихошвай ДО ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ І МОРФОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ AULACOSEIRA ISLANDICA (O. MULLER) SIMONSEN (BACILLARIOPHYTA) Вивчено розвиток виду Aulacoseira islandica (O. Muller) Simonsen із оз. Ханка і р. Амур. Показано одночасне утворення ауксоспор і спор, що знаходяться у спокої, в одній колонії. Досліджено тонку будову панцирів і зроблено порівняння далекосхідного виду з неспороутворюючою A. іslandica з Північної Америки і Європи, A. skvortzowii Edlund, Stoermer & Taylor із оз. Байкал і A. pseudoislandica Lupikina & Ozornina з плейстоценових відкладів Камчатки. Виявлено найбільшу схожість за розташуванням і формою двогубих виростів далекосхідного представника з A . pseudo - islandica.
ДОМІНУЮЧІ ВИДИ ФІТОПЛАНКТОНУ РІЧОК РІЗНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ РЕГІОНІВ КОЛИШНЬОГО СРСР На основі анализу літературних даних виділено домінуючі види фітопланктону для різних груп і типів річок. Порівнюється фітопланктон річок і озер.
МАКРОФІТОБЕНТОС ПРИБЕРЕЖНОГО ЕКОТОНУ БУХТИ БАЛАКЛАВСЬКОЇ (ЧОРНЕ МОРЕ, УКРАЇНА) Вперше досліджено еколого-таксономічний склад літньої флори морського прибережного екотону бухти Балаклавської (Чорне море), виявлено особливості кількісного розвитку донних фітоценозів. Таксономічний склад флори відрізняється бідністю, а основу її екологічної структури складають мезосапробіонти, морська, сезона і однорічна, а також ведуча групи водоростей. Фітоценозам бухти властива просторова неоднорідність, ступінь вираження якої змінюється за роками. Невисокі показники кількісного развитку олігосапробіонтів, невелике різноманіття бурих водоростей, переважання видів з коротким життєвим циклом і низькими показниками трапляння, лідерство зелених водоростей – показники високого ступеню евтрофування акваторії бухти. На основі вивчення щорічної змінюваності виявлено стабільні і лабільні риси структури рослинних угруповань мілководдя бухти.
ЗМІНА ЕПІФІТОНУ В Р. УСОЛКА (БАШКОРТОСТАН, РОСІЯ) ЗА ГРАДІЄНТОМ СОЛОНОСТІ Досліджено видовий склад, кількісні характеристики і закономірності розподілу альгоепіфітону за градієнтом солоності в р. Усолка. В складі епіфітону виявлено 105 видів водоростей, які відносяться до 5 відділів, дана їх еколого-географічна характеристика. Наведено дані сезонної сукцесії видового складу водоростей, їх приуроченості до фітофор. Виявлено угруповання водоростей для ділянок ріки з різним ступенем мінералізації.
Л.С. Хайбулліна, Н.В. Суханова, Р.Р. Кабіров, А.И. Соломещ СИНТАКСОНОМІЯ УГРУПОВАНЬ ГРУНТОВИХ ВОДОРОСТЕЙ ПІВДЕННОГО УРАЛУ. 3. КЛАС BRACTEACOCCO MINORIS – HANTZSCHIETEA AMPHIOXYOS CLASS NOVA Описано новий клас Bracteacocco minoris – Hantzschietea amphioxyos, що об'єднує угруповання водоростей, які зростають в поверхневому шарі чорноземів і сірих лісових ґрунтів степової і лісостепової зон Південного Уралу. Угруповання класу зустрічалися як на урбанізованих територіях, так і на їх околицях. В загальному флористичному складі альгоценозів класу переважають широко розповсюджені види-убіквісти. Зональні особливості відображені на рівні порядків. Для альгоценозів сірих лісових грунтів лісостепової зони (порядок Eustigmatetalia magni) характерна присутність тіневиносливих зелених і жовтозелених водоростей, що зростають серед ґрунтових частинок в поверхневому шарі ґрунту. В альгоценозах чорноземних грунтів степової зони (порядок Phormidio interrupti – Oscillatorietalia amoenae) переважають світлолюбові, сухостійкі і солестійкі види, серед яких багато вкритих слизовими чохлами нитчастих синьозелених водоростей і рухливих діатомей. Вони утворюють скопичення на поверхні ґрунту, оскільки ґрунти степової зони часто дуже ущільнені. Клас включає 2 порядка, 4 союзи, 10 асоціацій і 4 субасоціації. Вторгнення видів з антропогенно-порушених місцезростань призводить до конвергенції флористичного складу альгоценозів населених пунктів степової і лісостепової зон. Зроблено порівняння флористичного складу і видового багатства альгоценозів. Асоціації ґрунтових водоростей відрізняються за своєю приуроченністю до типів місцезростань і угруповань вищих судинних рослин.
ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ФІТОПЛАНКТОННИХ УГРУПОВАНЬ В ЗОНАХ ГРАДІЄНТІВ СОЛОНОСТІ БАСЕЙНУ АЗОВСЬКОГО МОРЯ Представлено дані про просторовий розподіл чисельності і біомаси фітопланктону в районах фронтальних зон Азовського моря і прилеглих до них вод. Відмічено різке зниження рівня видового різноманіття кількісних характеристик фітоценозів в акваторіях з високим градієнтом солоності – Керченській затоці та гирловій частині Таганрозької затоки – порівняно з сусідніми ділянками басейну. Показано значні відмінності в структурі угруповань пелагічних мікроводоростей на різних ділянках досліджуваних акваторій. У напрямку від гирла р. Дон до Чорного моря відбувається закономірне зниження в фітоценозі частки прісноводних видів і збільшення частки морських форм. Найбільш яскраво подібні зміни проявляються саме при переході через високоградієнтні зони, які відіграють внаслідок цього роль роз'єднуючих структур (біологічних бар'єрів).
Н.А. Мільчакова, В. Айзель, Х. Ердуган СИСТЕМАТИЧНИЙ СКЛАД І РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЧЕРВОНИХ ВОДОРОСТЕЙ (RHODOPHYCEAE EXCL. CERAMIALES) ЧОРНОГО МОРЯ Наведено анотований список Rhodophyta Чорного моря без пор. Ceramiales), складений з урахуванням останніх таксономічних ревізій і номенклатурних змін. До нього введено 102 види, представлені 125 внутрішньовидовими таксонами, які відносяться до 49 родів, 24 родин і 16 порядків. Запропонована одна нова комбінація – Coccotylus truncatus f. ligulatus (C. Agardh) V. Aysel, H. Erdugan, N. Milchakova comb. nov. Порівняно з монографічними зведеннями, опублікованими в 1975-2000 рр., новими для чорноморської флори є 32 види. Найвище видове різноманіття Rhodophyta спостерігається біля берегів Турції (76 видів і 98 внутрішньовидових таксонів) і України (67 видів і 81 вн. таксон). Обговорюються фактори, які впливають на розповсюдження в басейні Чорного моря нових, переважно тепловодних видів.
BACILLARIOPHYTA ВОДОЙМ ІРАНУ Наведено відомості про Bacillariophyta континентальних водойм Ірану. В різнотипних водоймах виявлено і визначено 479 видів, представлених 612 внутрішньовидовими таксонами, які відносяться до 2 порядків, 3 підпорядків, 9 родин і 48 родів. З них новими для альгофлори Ірану є 217 видів, 303 внутрішньовидових таксона.
МОРФОЛОГІЯ НОВИХ ВИКОПНИХ ВИДІВ РОДІВ CONCENTRODISCUS та ALVEOLOPHORA (BACILLARIOPHYTA) З ПРИДОННИХ НАШАРУВАНЬ ОЗЕРА БАЙКАЛ Два нових види роду Concentrodiscus Khursevich, Moisseeva & Sukhova і один новий вид роду Alveolophora Moisseeva & Nevretdinova, вивчені в світовому (СМ) и скануючому (СЭМ) електронних мікроскопах, описані з верхньоміоценових нашарувань розрізу скв. BDP-98 оз. Байкал. Concentrodiscus subabnormis Khursevich & Fedenya характеризується непостійним місцезнаходженням двогубого виросту на поверхні стулки і відсутністю виростів з опорами на лицьовій частині стулки. Concentrodiscus proteus Khursevich & Fedenya відрізняється постійним розташуванням двогубого виросту біля центру стулки і непостійним місцезнаходженням виростів з опорами на лицьовій частині стулки. Зроблено уточнення щодо опису C. indigenus Khursevich & Fedenya. Новий вид Alveolophora baicalensis Khursevich & Fedenya характеризується присутністю як прямих, так і зігнутих по центральній осі стулок, а також значним числом псевдосепт на загині стулок.
О.Ф. Крахмальный, С.П. Вассер, Е. Нево НОВИЙ ДЛЯ ФЛОРИ ІЗРАЇЛЮ РІД DURINSKIA CARTY ET COX (DINOPHYTA) В рибоводних ставках Північного Ізраїлю знайдено новий для флори Ізраїлю рід Durinskia Carty et Cox і вид дінофітових водоростей Durinskia baltica (Levander) Carty et Cox, вивчений за допомогою скануючої електронної мікроскопії. На сьогоднішній день це перше згадування названого вище таксону не тільки для Ізраїлю, а й для всіх континентальних водойм Азії в цілому. Обговорюється історія вивчення і систематичне положення даного виду, морфологічні особливості ізраїльської популяції.
НОВІ ТАКСОНОМІЧНІ КОМБИНАЦІЇ В РОДАХ BACILLARIOPHYTA В результаті інвентаризації флори діатомових водоростей України запропоновано 7 нових таксономічних комбінацій. Серед них 4 – для роду Ulnaria (Kutz.) Compere та 3 – для родів Neosynedra Williams et Round, Astartiella Witkowki, Lange-Bertalot et Metzeltin та Lemnicola Round et Basson.
Б.М. Беляев ОПТИМІЗАЦІЯ УМОВ КУЛЬТИВУВАННЯ ЧОРНОМОРСЬКОЇ ЧЕРВОНОЇ ВОДОРОСТІ GELIDIUM LATIFOLIUM (GREV.) BORN. ET THUR. (RHODOPHYTA) Узагальнено результати досліджень по інтенсивному культивуванню чорноморської червоної водорості Gelidium latifolium (Grev.) Born. et Thur. (Rhodophyta) з використанням двох методів пригнічення епіфітів (імпульсного живлення і обсушування), а також живильного середовища на воді з солоністю 9; 18; 26 і 34%. Наибільш ефективною виявилася комбінація імпульсного живлення (протягом 2 год. 1 раз на дві доби при концентрації азоту (СN) 1500 µМ і фосфору (СP) 120 µМ), а також попереднього обсушування протягом 30 хв. Підвищення оптимальної температури у весняний період від 15 до 20-250С несуттєво впливало на середню питому добову швидкість росту біомаси (µ). Зі збільшенням концентрації біогенів (N/P) з 260/20 до 364/26 µM і освітлення з 55 до 70 Вт/м2 µ збільшується на 20-30%. В залежності від умов попереднього утримання водоростей величина µ може збільшуватися в 1,5-2 рази, що визначає циклічність культивування, яка чергується з фазами відпочинку. Встановлено, що при солоності 34% величина µ в 1,5-2,7 раза більше, ніж при солоності 9%, і в 1,3-1,4 раза більше, ніж при нормальній чорноморській солоності, а біомаса епіфітів зменшується в 6-8 разів.
Анондо В'янарко, Діанурсанті, Хейді, Рокміяті Віданігроєм Семантойо, Казухіза Охтагучі ВПЛИВ ОСВІТЛЕННЯ НА ФІКСАЦІЮ CO2 КУЛЬТУРОЮ CHLORELLA VULGARIS BEIJER. В БУЛЬБАШКОВОМУ КОЛОНЧАСТОМУ ФОТОРЕАКТОРІ Досліджено вплив освітлення на продукційні характеристики мікроводоростей. Зроблено спробу збільшити фіксацію CO2 і вихід біомаси у Chlorella vulgaris Buitenzorg шляхом зміни освітлення зі збільшенням біомаси культури в період росту клітин. Встановлено, що інтенсивність світла, необхідна для отримання максимального значения швидкості переносу вуглецю (CTR max), відмінна від тієї, яка потрібна для максимального виходу біомаси.
В.П. Герасим'юк, Н.А. Кириленко BACILLARIOPHYTA БЕНТОСУ НИЖНЬОЇ ТЕЧІЇ РІКИ ПІВДЕННИЙ БУГ (УКРАЇНА) В період з березня 1997 р. до жовтня 1998 р. досліджено діатомові водорості (Bacillariophyta) бентосу ріки Південний Буг. Знайдено 116 видів Bacillariophyta, які належать до 37 родів, 23 родин, 13 порядків і 3 класів. 60 видів вказуються для Південного Бугу вперше. Більшість діатомей району досліджень - населеність помірно забруднених вод (b-мезосапроби складали 44 видів або 37,9%). Bacillariophyta водойму віддають перевагу лужній реакції середовища (алкаліфіли складали 86 видів або 74,1%). Чисельність і біомаса Bacillariophyta варіювали в широкому діапазоні. В мікрофітобентосі відмічено два підйоми чисельності і біомаси в лютому і вересні 1998 р.
ФІТОМАСА І ДОМІНАНТНИЙ КОМПЛЕКС ВИДІВ В УГРУПОВАННЯХ ПРИБЕРЕЖНОГО ЕКОТОНУ КРИМУ Вивчалися еколого-таксономічна структура домінантного комплексу і особливості кількісного развитку донних фітоценозів прибережного екотону Криму в просторо-часовому аспекті. Встановлено розміри і межі варіювання біомаси фітоценозів та їх взаємозв'язок з умовами екотопу. Визначено вклад видів і різних відділів водоростей в сумарну біомасу прибережних фітоценозів. Показано, що середня біомаса багрянок суттєво нижче такої у Chlorophyta і Phaeophyta. Виявлено високу ступінь домінування бурих водоростей. Встановлена просторова локалізація полі– і монодомінантних родин. Досліджена сезонна динаміка еколого-таксономічного складу і кількісного развитку домінантів и содомінантів. Незалежно від сезону року у відкритих районах господарюють морські, багаторічні, олігосапробіонтні водорості, а в закритих, які піддаються забрудненню і розпрісненню, – солоноватоводно-морські, однорічні, полісапробіонтні. За допомогою коефіцієнту спільності видів Жаккара показано, что ступінь схожості домінантів між сезонами незначна. Біомаса фітоценозів в цілому, Chlorophyta, Phaeophyta і Rhodophyta частково в динамічних умовах прибережного мілководдя підлягають різнорічній змінюваності. Відносною стабільністю відрізнялася тільки частка біомаси (%) домінантів і содомінантів.
МАКРОФІТОБЕНОС ВОДОЙМ ОСТРОВА ТУЗЛА І ПРИЛЕГЛИХ МОРСЬКИХ АКВАТОРІЙ (КЕРЧЕНСЬКА ПРОТОКА) Охарактеризовано макрофітобентос водойм острова Тузла і прилеглих акваторій Керченської протоки. Зареєстровано 37 видів макрофітів: Magnoliophyta – 5, Charophyta – 1, Chlorophyta – 16, Rhodophyta – 15. Біомаса донної рослинності в морі сягає 2,2 кг/м2; у внутрішніх водоймах, ізольованих від моря, – 1,7 кг/м2; у водоймах, які мають з морем обмежений зв'язок, – 4,3 кг/м2. Об'єкт розташований на перетині комунікаційних елементів Національної екологічної мережі України, що формується, і перспективний для включення до складу природно–заповідного фонду.
В.І. Щербак, Л.А. Сіренко, Н.M. Корнійчук СТРУКТУРА УГРУПОВАНЬ ВОДОРОСТЕЙ ФІТОМІКРОЕПІЛІТОНУ РІЧКИ ТЕТЕРІВ (УКРАЇНА) Розглядаються основні структурні характеристики (видовий склад, чисельність, біомаса, вміст хлорофілу a водоростевих угруповань, які розвиваються на кам'яних субстратах різнотипних ділянок р. Тетерів. Отримані закономірності, представлені в роботі, свідчать про те, що максимального антропогенного пресу зазнає середня частини річки.
Эрсін Ківрак, Хасан Гюрбюз, Закерія Альтунер, Алі Сулун РІЗНОМАНІТТЯ БЕНТОСНИХ ВОДОРОСТЕЙ В ПРОТОЧНИХ ВОДОЙМАХ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО РЕГІОНУ ТУРЦІЇ (РАЙОН ЕРЗУРУМА) Наведено результати досліджень видового складу бентосних водоростей в основних слабопроточних водоймах північно–східного регіону Турції. Всього було виявлено 344 таксона водоростей. Найбільш різноманітно були представлені Bacillariophyta (215), далі – Chlorophyta (83), Cyanophyta (28), Euglenophyta (16) и Dinophyta (2). Проаналізовано таксономічний склад бентосної альгофлори. В угрупованнях водоростей рясно представлені діатомові водорості, які віддають перевагу слаболужним водам.
МОРФОЛОГІЯ НОВИХ ДЛЯ НАУКИ ПРІСНОВОДНИХ ВИДІВ РОДУ ACTINOCYCLUS EHRENB. (BACILLARIOPHYTA) З ВЕРХНЬОМІОЦЕНОВИХ ВІДКЛАДІВ ОЗ. БАЙКАЛ (СИБІР) Чотири нових для науки види роду Actinocyclus Ehrenberg (Bacillariophyta) описані з верхньоміоценових відкладів розрізу скв. BDP-98 оз. Байкал. Вони відрізняються один від одного насамперед структурою двогубих виростів, різною формою шипів і щільністю їх розташування на границі лицьової частини стулки і загину. Відмічено також морфологічні особливості вже відомого викопного прісноводного виду Actinocyclus krasskei (Krasske) Bradbury & Krebs.
ДО МЕТОДИКИ ВИЛУЧЕННЯ МІКРОФІТОФОСИЛІЙ З ПОРІД ПІЩАНО–ГЛИНЯНОЇ ГРУПИ Запропоновано методику вилучення мікрофітофосилій з палеогенових відкладів піщано–глиняної групи, яка дозволяє значно прискорити процес лабораторної обробки зразків та зменшити витрати хімічних реактивів.
О.Ф. Крахмальний, М.А. Гололобова, М.О. Крахмальний МОРФОЛОГІЯ PERIDINIUM GATUNENSE NYG. (DINOPHYTA) ІЗ ОЗЕРА ЕЛЬ ПАДРЕ (МЕКСИКА). За допомогою скануючого електронного мікроскопу вивчена мікроморфологія теки Peridinium gatunense Nyg. із озера Ель Падре (Центральна Америка, п-ов Юкатан). Обговорюються питання географічної змінюваності морфологічних ознак. Стаття ілюстрована мікрофотографіями.
ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ФІТОПЛАНКТОН БУХТИ ЗОЛОТОЙ РІГ (ЯПОНСЬКЕ МОРЕ) В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ Вивчено якісний і кількісний склад фітопланктону бухти Золотий Ріг (імпактний район) і бухти Ринда (фоновий район) (Японське море) в літньо-осінній період 2000 р. Виявлено 76 видів і внутрішньовидових таксонів мікроводоростей. Відмічено високий рівень схожості видових таксонів фітопланктону бухт Ринда і Золотий Ріг (коефіцієнт Серенсена-Чекановського дорівнює 0,83). В б. Ринда максимальна щільність фітопланктону зареєстрована в жовтні (8,7 млн. кл/л), домінувала діатомова водорість Skeletonema costatum (Grev.) Cl. (91,7%). В б. Золотий Ріг максимум щільності фітопланктону відмічено в районі 44 причалу в червні (1,7 млн. кл/л), домінували "дрібні джгутикові" водорості (45,5%). Перевага джгутикових угруповань мікроводоростей над діатомовими спостерігалася в літньо-осінній період в б. Золотой Ріг (20-78% в районі 42 причалу і 24-82% в районі 44 причалу). Евгленові (Eutreptiella gimnastica Throndsen) і зелені (Pyramimonas sp.) водорості досягали максимальної щільності в районі 44 причалу (388 и 387 тис. кл/л відповідно), що свідчить про високий рівень органічного забруднения бухти. В цілому щільність домінуючих і субдомінуючих видів серед джгутикових водоростей збільшується в послідовності б. Ринда —> 42 причал —> 44 причал. Максимальне зниження індексу видового різноманіття Шеннона (0,2 и 0,7 інф. біт відповідно) відмічено в б. Ринда в серпні і жовтні, воно було пов'язано з "цвітінням" діатомової водорості S. сostatum. Порівняння результатів спостережень, отриманих з фітопланктону фонового та імпактного районів, показало, що в період досліджень б. Золотий Ріг (особливо її кутова частина) в значній мірі зазнавала антропогенного впливу, до складу якого входить евтрофування і термальне забруднення.
РІЗНОМАНІТТЯ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВОДОРОСТЕВИХ ОБРОСТАНЬ ПІСЧАНИКІВ В КАЗЕМАТАХ ЛЮКСЕМБУРГУ Наведено результати вивчення видового складу і угруповань водоростей, які зростають на стінах казематів Люксембургу. Всього в досліджуваних зразках виявлено 59 видів водоростей з чотирьох відділів: Cyanoprocaryota (Cyanophyta) – 15, Chlorophyta – 30, Bacillariophyta – 10, Eustigmatophyta – 2. Переважали одноклітинні і нитчасті зелені, а також нитчасті синьозелені водорості. Наведено результати дослідження в чистих культурах деяких рідкісних і недостатньо описаних таксонів. Встановлено, що видовий склад казематів є гетерогенним і в кожному з досліджуваних галерей розвивається декілька водоростевих груп. Виявлені види водоростей відносяться до 2 екологічних груп – троглоксенних і троглофільних видів. 60% видового складу водоростей були представлені троглоксенними видами. Встановлено, що видовий склад водоростей казематів більш схожий з видовим складом пісчаних субстратів, розміщених на відкритому просторі, ніж з видовим складом водоростей вапняних печер.
Г.М. Паламар-Мордвинцева, О.В. Борисова НОВІ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ CHARALES В УКРАЇНІ Подається анотований список восьми видів харових водоростей (Charales) України і їх нових місцезнаходжень, де наведено рідкісні види Chara connivens Salzm. ex A. Braun, Ch. delicatula C. Agardh, Nitella capillaris (Krock.) J. Groves et Bull.-Webst., N. mucronata (A. Braun) Miq. in H.C. Hall і Nitellopsis obtusa (Desv. in Loisel.) J. Groves, вказана ступінь їх ураження і категорія охорони.
НОВІ ДАНІ ПРО ФЛОРУ ДІАТОМОВИХ ВОДОРОСТЕЙ (CENTROPHYCEAE) КУРШСЬКОЇ ЗАТОКИ БАЛТІЙСЬКОГО МОРЯ Вивчено видовий склад центричних Bacillariophyta в південній частині Куршської затоки Балтійського моря. Виявлено 29 видів і різновидностей, в тому числі 12 нових для флори Куршської затоки Балтійського моря і Калінінградської області. Видовий список водоростей Куршської затоки скоротився на 7 таксонів за рахунок зведення в синоніміку деяких видів, різновидностей і форм.
РІЗНОМАНІТТЯ ФІТОПЛАНКТОНУ ДЕЯКИХ ВОДОЙМ М. КИЄВА Досліджено фітопланктон чотирьох водойм м. Києва: ставок на р. Нивка, озер Баб'є і Опечені-верхнього, затоки Собаче Гирло. Найбільш високі показники різноманіття водоростей планктону (видове, таксономічне, інформаційне різноманіття) відмічені в оз. Баб'є, найбільш низькі – в оз. Опечень і затоці Собаче Гирло.
П.М. Царенко, Г.Г. Ліліцька, О.В. Коваленко, О.В. Герасимова ВОДОРОСТІ ДЕЯКИХ ВОДОЙМ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ЗОНИ М. КИЄВА Досліджено деякі водойми рекреаційної зони м. Києва (озера Райдуга, Тельбін, затока Дніпра Галерна, Венеціанська та Русанівська протоки в районі Микільської Слобідки, а також приплотинна ділянка Київського водоймища). В цілому виявлено 138 видів водоростей (145 внутрішньовидових таксонів). Найбільш різноманітно були представлені відділи Chlorophyta – 49 видів (51 внутрішньовидовий таксон), Cyanophyta 40 видів (43 внутрішньовидових таксона) і Bacillariophyta – 20 видів. Вперше для України вказується вид Cryptomonas nasuta Pascher. Найбільшу кількість видів знайдено в оз. Радуга і затоці Галерній. Аналіз розподілу видів–індикаторів по зонам сапробності і середні значення індексів сапробності показують, що досліджувані водойми відносяться до b -мезосапробної зони.
CYCLOTELLA COMENSIS GRUN. (BACILLARIOPHYTA) В СИСТЕМІ НАРОЧАНСЬКИХ ОЗЕР (БЄЛАРУСЬ) В ПЕРІОД ЇХНЬОГО ДЕЕВТРОФУВАННЯ Нарочанские озера (Нарочь, Мястро, Баторино) прошли разные периоды эволюции их трофического статуса: 1) период с незначительной антропогенной нагрузкой, 2) период антропогенного эвтрофирования и 3) период деэвтрофирования, сопровождавшиеся структурными перестройками и нестабильным состоянием фитопланктонных сообществ. В период деэвтрофирования отмечено появление в озерах представителя центрических диатомовых водорослей Cyclotella comensis Grun., приводимого ранее для территории Беларуси только в ископаемом состоянии. Представлены данные о сезонной динамике и межгодовых колебаниях численности вида на протяжении 12 лет (1992-2003 рр.). Приведены результаты электронно-микроскопического исследования морфологической изменчивости C. comensis из оз. Баторино.
2007 О.А. Іванова, О.С.Кравчук, О.В. Колмакова ЕКОЛОГО-ФЛОРИСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІТОПЛАНКТОНУ МАЛИХ ВОДОЙМ М. КРАСНОЯРСЬКА (РОСІЯ) Вивчено видовий склад фітопланктону чотирьох малих рекреаційних водойм м. Красноярська – ставків Бугач, Лісний, Нижній, Ветлужанка. Найбільше таксономічне різноманіття відмічено у зелених, діатомових і дінофітових водоростей. Визначено трофічний статус вивчених водойм.
ВПЛИВ рH СЕРЕДОВИЩА НА ПАРАМЕТРИ ФОТОРУХУ DUNALIELLA SALINA TEOD. (CHLOROPHYTA) Досліджена залежність параметрів фоторуху Dunaliella salina Teod. (рухливості клітин, швидкості їх поступального руху, фототопотаксису) від різних початкових значень рН незабуференого середовища в умовах 2,95-9,50. В кінці першої доби досліду водорості виявляли рухливість в діапазоні 2,95<рН<9,50. У варіанті з рН 2,95 усі клітини D. salina були нерухомі і незабаром гинули. В інших варіантах відбувалася саморегуляція рН середовища, і в кінці 20-ї доби від початку досліду його значення встановлювалось у межах 6,50-8,47, придатних для життя і рухливості клітин D. salina. Найменші зміни рН спостерігалися у варіанті з початковим рН 8,1, найбільші – у крайніх варіантах з кислим та високолужним середовищами. Вперше встановлено, що оптимуми рН для різних параметрів фоторуху D. salina неоднакові: для рухливості клітин (Nm/N0 = 100%) оптимальне значення рН 6,8; для фототопотаксису (F=0,7) – 7,35, для швидкості поступального руху (V=47±2 мкм/с) – 8,00. Неоднакова також чутливість параметрів фоторуху до діапазону змін рН. Отримані дані можуть свідчити на користь існування різних регуляторних механизмів для різних параметрів фоторуху джгутикових водоростей. Параметри фоторуху фітомонад, у першу чергу дані про швидкість поступального руху їх клітин, можуть бути одним з критеріїв підбору оптимальних середовищ для їх культивування.
Н.Г. Мензянова, А.І. Божков, Т.Ю. Ваніфатова БАКТЕРІЇ, ЩО СУПРОВОДЖУЮТЬ DUNALIELLA VIRIDIS TEOD. Із лабораторної культури Dunaliella viridis Teod. були виділені пігменти, що містять бактерії. Бактерії зберігали пігментацію з високим вмістом NaCl (середовище Мюнца з 5–10%–м вмістом NaCl). На середовищах з низьким вмістом NaCl бактерії втрачали пігментацію. На середовищі з н-алканами бактерії накопичували значну кількість нейтральних ліпідів. Активність депонування нейтральних ліпідів позитивно корелювала з вмістом пігментів в клітинах бактерій.
CYANOPHYTA ПЛАНКТОНА НЕВЕЛИКИХ ВОДОЙМ СХІДНОГО СИБІРУ Наведено результати дослідження таксономічного складу, чисельності, біомаси і продукції представників Cyanophyta найбільших водойм Східного Сибіру. Досліджувалися як мілкі озера, що добре прогріваються, і плесові розширення річок, так і гірські озера регіону. Для виявлення особливостей видового складу Cyanophyta різнотипних, природних водойм використано результати, отримані при вивченні фітопланктону Берешського водосховища. Аналіз оригінальних і літературних даних дозволив виділити два комплекси синьозелених водоростей: літній і зимовий. Встановлено, що в водоймах Східного Сибіру інтенсивний розвиток Cyanophyta викликає "цвітіння" води і погіршує її якість. Виявлено наймасовіші види сибірських водойм: Anabaena flos-aquae, A. lemmermannii, A. spiroides, Aphanothece clathrata, Aphanizomenon flos-aquae, Cyanonephron styloides, Microcystis aeruginosa, M. pulverea.
МІКРОСКОПІЧНІ ВОДОРОСТІ ТИГУЛЬСЬКОГО ЛИМАНУ (ЧОРНЕ МОРЕ, УКРАЇНА) В Тигульському лимані виявлено 101 вид і внутрішньовидовий таксон мікроскопічних водоростей, які відносяться до 5 відділів, 8 класів, 15 порядків, 28 родин. За систематичним складом переважали діатомові водорості (77 видів) порівняно з синьозеленими (18), зеленими (4), евгленовими (1) і дінофітовими (1). Вперше наведено для даного водойму 21 вид.
ВИДОВИЙ СКЛАД І РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ДІНОФІТОВИХ ВОДОРОСТЕЙ (DINOPHYTA) ЧОРНОГО МОРЯ На основі аналізу оригінальних і літературних даних (з урахуванням результатів таксономічних ревізій і номенклатурних змін) складено сучасний список дінофітових водоростей Чорного моря. До нього увійшли 324 види (345 внутрішньовидових таксона). Новими для чорноморської флори є 57 видів.
НОВІ ДАНІ ПРО CYANOPHYTA (CYANOPROCARYOTA) НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "ПОДІЛЬСЬКІ ТОВТРИ" (УКРАЇНА) Вивчалися синьозелені водорості деяких водних та позаводних місцезростань НПП "Подільські Товтри". Виявлено 24 види Сyanophyta, з яких 23 вперше вказуються для даного парку. Відмічені види, що розвиваються в значній кількості, та види, які утворюють макроскопічні розростання. Вперше в Україні знайдено вид Gloeocapsopsis cyanea (Krieger) Komarek et Anagn., наводяться його опис та рисунок. ДО ВИВЧЕННЯ МОРФОЛОГІЇ І РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ІЗ РОДІВ MAYAMAEA LANGE–BERTALOT I FISTULIFERA LANGE–BERTALOT (BACILLARIOPHYTA) В РОСІЇ І МОНГОЛІЇ В результаті вивчення проб з різних екосистем Росії і Монголії (сфагнові болота, озера, річки) виявлено 6 таксонів із роду Mayamaea Lange–Bertalot та 2 – із роду Fistulifera Lange–Bertalot (Bacillariophyta). Дані про морфологічну мінливість, отримані за допомогою електронного мікроскопу, дозволили розширити діагноз Mayamaea atomus (Kutz.) Lange–Bertalot var. permitis (Hustedt) Lange–Bertalot і M. arida (Bock) Lange–Bertalot. Останній вид вперше виявлений нами після типового опису. Встановлено закономірності морфологічної мінливості. Найбільш варіабельною ознакою у представників двох родів є ширина стулки. Отримані дані дозволили розширити уявлення про географічне розповсюдження цих видів у Східній Європі і Монголії. Для цих територій вперше наводяться види M. atomus var. permitis и Fistulifera saprophila (Lange–Bertalot & Bonik) Lange–Bertalot.
Е.А. Жегалло, Г.А. Карпов, О.Г. Лупікіна, Л.М. Герасименко, В.К. Орлеанский CYANOPHYTA В ГЕЙЗЕРИТОВИХ ВІДКЛАДЕННЯХ КАМЧАТКИ При вивченні зразків гейзеритів Камчатки за допомогою скануючого електронного мікроскопу виявлена різноманітна мінералізована мікробіота синьозелених водоростей (Cyanophyta), окремнена в екстремальних температурних умовах гідротермальних систем. Термофільні синьозелені водорості та інша мікробіота формують мікроструктуру і текстуру досліджуваних утворень. Зроблено припущення щодо фізіологічної активності мікробіоти, як бактеріальної матриці в процесі осадження кремнію.
ПАЛЕОЕКОЛОГІЯ ГАПТОФІТОВИХ ВОДОРОСТЕЙ (COCCOLITOPHORIDAE) В ПАЛЕОЦЕН–ЕОЦЕНОВИХ БАСЕЙНАХ СХІДНОЇ ЧАСТИНИ ДОНБАСУ Й ПРИКАВКАЗЗЯ На основі визначення викопних кокколітофорид здійснено палеоекологічний аналіз, який дозволив виділити такі групи таксонів: екваторіально-тропічні, широкотропічні, вузькотропічні і субтропічні. Встановлено, що протягом пізнього палеоцену, раннього, середнього і верхнього еоцену (55-38 млн. років) в межах району дослідження існував теплий, відкритий, відносно глибоководний палеобасейн. На межі пізнього еоцену – раннього олігоцену в басейні спостерігається різке скорочення тропічних і субтропічних видів та збільшення бореальних.
ЦІКАВІ ЗНАХІДКИ ЦЕНТРИЧНИХ ДІАТОМОВИХ ВОДОРОСТЕЙ В ВОДОЙМАХ МАЛОЗЕМЕЛЬСЬКОЇ ТУНДРИ (РОСІЯ) Наведено результати електронно-мікроскопічного дослідження Centrophyceae деяких водойм Малоземельської тундри. Виявлено 17 видів, нових для озер цього регіону, в тому числі види двох не відомих раніше родів (Orthoseira і Thalassiosira). Один вид, а саме Cyclotella delicatula Hustedt, виявився новим для флори Росії.
НОВИЙ ДЛЯ НАУКИ ВИД РОДУ CYCLOTELLA KUTZING (BACILLARIOPHYTA) На основі результатів електронно-мікроскопічного вивчення фітопланктону описано новий для науки вид роду Cyclotella Kutzing (Bacillariophyta) з озера Нароч (Бєларусь). Вид подібний до Cyclotella kuetzingiana Thwaites.
ДО РЕВІЗІЇ РОДУ ACHNANTHES BORY S. LATO (BACILLARIOPHYTA). 1. РОДИ ACHNANTHES BORY S. STR. І ACHNANTHIDIUM KUTZING S. STR. Представлено діагнози нових родів, виділених протягом останніх 10 років з роду Achnanthes Bory s. lato на основі електронно-мікроскопічних досліджень, а також перелік таксономічних комбінацій в межах цих родів. Перша частина роботи присвячена історії вивчення роду Achnanthes, розгляду нових типів ареол – макроареол і постмакроареол, нової ознаки – ступеню гетеровальварності панцира, запропонованих для опису таксонів діатомових водоростей, уніфікованого плану складання діагнозів родів. Наведено удосконалені діагнози родів Achnanthes s. str. і Achnanthidium Kutzing s. str.
М.В. Усольцева, Є.В. Лихошвай ТОНКА БУДОВА ПАНЦИРІВ ВИДІВ РОДУ AULACOSEIRA THWAITES (BACILLARIOPHYTA) З РІКИ ОБ (РОСІЯ) Виміряно морфологічні параметри і вивчено тонку будову панцирів видів Aulacoseira granulata (Ehrenberg) Simonsen, A. ambigua (Grunow) Simonsen, A. subarctica (O. Muller) Haworth. и A. islandica (O. Muller) Simonsen з літнього фітопланктону р. Об. Вигнута форма була відмічена тільки для виду A. ambigua, яка за тонкою будовою від типової не відрізнялася. Вид A. islandica з р. Об відрізняється від представників з водойм Північної Америки, Європи з о. Байкал за кількістю, розташуванням і формою двогубих виростів. Виявлено його найбільшу схожість з далекосхідною популяцією і видом A. pseudoislandica з плестоценовых відкладень Камчатки.
Г.С. Мінюк, Н.В. Терентьєва, І.В. Дробецька ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОРФОЛОГІЧНИХ ТА ФІЗІОЛОГО-БІОХІМІЧНИХ ОЗНАК ТРЬОХ ШТАМІВ HAEMATOCOCCUS PLUVIALIS FLOTOW (СHLOROPHYTA, CHLAMYDOMONADALES) Досліджено особливості морфології та хімічного складу вегетативних клітин і апланоспор у трьох штамів Haematococcus pluvialis Flotow в умовах двохстадійної накопичувальної культури. Показано, що штами Н. pluvialis, які мають різне географічне походження та історію зберігання у колекціях мікроводоростей, можуть суттєво відрізнятись за низкою морфологічних і фізіолого-біохімічних ознак: формі та розмірам клітин, оптичним характеристикам культур, швидкості росту на вегетативній фазі життєвого циклу, а також інтенсивності метаболічних процесів, що забезпечують трансформацію вегетативних клітин у апланоспори та накопичування вторинних каротиноїдів.
I.М. Чубчикова, В.А. Сілкін, I.К. Євстигнєва ОСОБЛИВОСТІ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ ЧЕРВОНОЇ МОРСЬКОЇ ВОДОРОСТІ GELIDIUM LATIFOLIUM (GREV.) BORN ET THUR. В НАКОПИЧУВАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ Дослiджували потоки неорганiчного азоту та фосфору у чорноморської червоної макроводоростi Gelidium latifolium (Grev.) Born et Thur., що мiстить агар, в експериментi при вирощуваннi її в накопичувальнiй культурi в перiодичному режимi живлення. За 20 дiб культивування бiомаса макроводоростi зросла з 1,33 до 2,88 (при 15,5о С) та 3,41 г сухої маси (при 21,5о С). Кривi накопичення бiомаси добре апроксимуються експоненцiальною функцiєю; показники експоненти дозволяють розрахувати час подвоєння бiомаси: 13 дiб при 15,5о С та 12 дiб при 21,5о С. Зниження концентрацiї бiогенiв у живильному середовищi описується експоненцiальною функцiєю. Питомi характеристики поглинання фосфору та азоту зменшуються в процесi культивування. Питома швидкiсть поглинання фосфору вища при температурі 21,5о С, нiж при 15,5о С. Поглинання азоту в формi нiтрату проходило більш iнтенсивно при температурі 15,5о С, нiж при 21,5о С, протягом всього експерименту. До 8-ї доби експерименту питома швидкiсть поглинання нiтратiв змiнювалася не суттєво; потім – рiзко знижувалася. Одночасно з поглинанням нiтратiв вiдбувалося видiлення в середовище нiтритiв, причому при температурі 21,5о С з бiльшою питомою швидкiстю, нiж при 15,5о С. Кривi, що вiдображають змiну питомої швидкостi видiлення нiтритiв, носять одновершинний характер з максимумом на 8-му добу.
СУЧАСНА МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ УГРУПОВАНЬ МАКРОФІТІВ ФІЛЛОФОРНОГО ПОЛЯ ЗЕРНОВА Розглянуто сучасну морфофункціональну організацію угруповань макрофітів філлофорного поля Зернова за результатами двох міжнародних рейсів 2004 і 2006 рр. Показано, що угруповання філлофори заміщуються тонко розгалудженими нитчастими водоростями (Polysiphonia sanguinea (Ag.) Zanard., Feldmania irregularis (Kutz.) Hamel., Desmarestia viridis (Ag.) Zanard.), екологічна активність яких за показниками питомої поверхні в 10-40 разів вища, ніж у філофори. Порівняльний аналіз етапів морфофункціональної перебудови прибережного фітобентосу Дунай-Дніпровського міжріччя та глибоководних угруповань шельфу під впливом евтрофування показав, що на сьогоднішній день угруповання альгофлори зазнають аналогічної перебудови, яка відбувалася з прибережною цистозірою у 70-80-ті роки минулого сторіччя.
ФІТОМІКРОЕПІФІТОН ПЛЕСІВ І ПЕРЕКАТІВ РІКИ ТЕТЕРІВ (УКРАЇНА) Розглядається зміна структурних і кількісних показників водоростевих угруповань обростань рослинних субстратів, морфологічно різнотипних ділянок р. Тетерів. Показано, що максимального развитку фітомікроепіфітон досягає на плесах ріки, а на перекатах показники його видового різноманіття, чисельності і біомаси були на порядок нижчими. Домінуюча роль у всі сезони належала діатомовим і зеленим водоростям. Проби фітомікроепіфітону відбирали у весняний, літній і осіній періоди 2004 р.
Эрсин Ківрак, Хасан Гюрбюз, Закерія Альтунер, Алі Сулун ФІТОПЛАНКТОН І ЯКІСТЬ ВОДИ ОСНОВНИХ ПРОТОЧНИХ ВОДОЙМ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО РЕГІОНУ ТУРЦІЇ (РАЙОН ЕРЗУРУМА) Наведено результати тривалих досліджень видового складу фітопланктону, трофічного статусу і якості води в основних слабопроточних водоймах північно-східного регіону Турції. Всього було виявлено 253 види з 79 родів, які відносяться до відділів Bacillariophyta, Chlorophyta, Cyanophyta, Euglenophyta, Dinophyta іChrysophyta. Bacillariophyta в цілому домінували в фітопланктонних угрупованнях досліджуваних водойм. Обговорюються особливості трофічного статусу і якості води досліджуваних водойм.
АЛЬГОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ОЗЕРНО-РІЧКОВИХ СИСТЕМАХ ПІВНОЧІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЧАСТИНИ РОСІЇ Аналізуються работи, присвячені вивченню водоростей в озерно-річних системах східної Феноскандії (Ленінградська і Мурманська області, Республіка Карелія) від перших публікацій початку XIX ст. до наших днів.
ПЕРШІ ВІДОМОСТІ ПРО ВОДОРОСТІ ПРИРОДНОГО ПАРКУ "СИБІРСЬКІ УВАЛИ" (ЗАХІДНА СИБІР, РОСІЯ) Наведено результати досліджень водоростей, зібраних в липні 2005 р. у р. Сей-Кор-Еган природного парку "Сибірські Ували" (Західна Сибір, Росія). Всього виявлено 136 таксонів, основну частину яких складали Bacillariophyta (64) и Chlorophyta (48). Проаналізовано систематичний склад водоростей, розподіл за групами активності, вказано нові для регіону знахідки.
ДО ВИВЧЕННЯ ФЛОР И ДІАТОМОВИХ ВОДОРОСТЕЙ (CENTROPHYCEAE) ВОДОЙМ СХІДНОГО СХИЛУ ПОЛЯРНОГО УРАЛУ (РОСІЯ) В результаті вивчення фітопланктону з озер і річок (21) східного схилу Полярного Уралу за допомогою скануючої електронної мікроскопії виявлено 23 таксона центричних діатомових водоростей з 7 родів: Aulacoseira, Cyclostephanos, Cyclotella, Melosira, Paralia, Pliocaenicus, Stephanodiscus. 11 видів та різновидностей виявилися новими для досліджуваного регіону.
ЕЛЕКТРОННО-МІКРОСКОПІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЦЕНТРИЧНИХ ДІАТОМОВИХ ВОДОРОСТЕЙ ДЕЯКИХ ОЗЕР БЄЛАРУСІ Електронно-мікроскопічне вивчення фітопланктону озер Нароч, Мястро, Баторино дозволило виявити 12 представників центричних діатомових водоростей, що належать до родів Aulacoseira, Cyclotella, Stephanodiscus, Thalassiosira, в т.ч. новий для науки вид Сyclotella narochanica Genkal et Mikheeva, а також вид, новий для флори Бєларусі – Stephanodiscus heterostylus. Обговорюються питання виділення нового для науки роду Puncticulata і розділення видів P. comta і P. radiosa.
НОВІ ДЛЯ УКРАЇНИ ТАКСОНИ CYANOPHYTA (CYANOPROCARYOTA) МОРСЬКОЇ КАМ'ЯНИСТОЇ СУПРАЛІТОРАЛІ КРИМУ Наведено опис та рисунки 7 таксонів Cyanophyta (Cyanoprocaryota), вперше знайдених в Україні: Gloeocapsa lithophila (Erceg.) Hollerb., Lyngbya epiphytica f. calotrichicola (Copelend) Kondrat., Lyngbya gardneri (Setch. et Gardn.) Geitl., Schizothrix septentrionalis Gom., Microcoleus confluens Setch. et Gardn., Microcoleus tenerrimus f. minor Elenk., Gloeothece coerulea Geitler.
Т.В. Паршикова, Є.В. Пацко, Л.А. Сіренко ВИКОРИСТАННЯ МІКРОСКОПІЧНИХ ВОДОРОСТЕЙ ЕВТРОФНИХ ВОД ДЛЯ ПІДТРИМАННЯ РОДЮЧОСТІ ГРУНТІВ І ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН Наведено огляд даних, які стосуються додаткових ресурсів основних біогенних елементів і природних біологично активних органічних сполук, важливих для врожайності сільськогосподарських рослин і підтримання родючості грунтів. Зроблено висновок, що з цією метою можуть бути використані збагачені біогенними елементами придонні шари води і біомаса водоростей евтрофних водойм. Наведено приклади практичної реалізації подібних завдань, як екологічно доцільного способу зменшення шкідливих наслідків антропогенного пресу на водні об'єкти і накопичення в грунті певних запасів біогених елементів.
ПРОВІДНІ ДІАТОМОЛОГИ РОСІЇ Історія вивчення діатомових водоростей в Росії є частиною трьохсотрічної історії діатомології. На різних етапах развитку цієї області науки внесок російських дослідників був значним. Наводяться короткі біографії і цитуються основні праці вчених, які працювали в Росії в різні періоди, з ХVIII ст. до 2005 р.
О.В. Родіонова, Г.В. Помазкіна МОРФОЛОГІЧНА ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ СYMBELLA VENTRICOSA KUTZ. (BACILLARIOPHYTA) В ОЗЕРІ БАЙКАЛ (РОСІЯ) За допомогою електронної мікроскопії вивчено стулки діатомової водорості Cymbella ventricosa Kutz. з озера Байкал. Виявлено значну варіабельність кількісних і якісних морфологічних ознак даного виду, що дозволило уточнити і розширити його діагноз.
І.П. Новікова, Т.В. Паршикова, В.В. Власенко, І.Б. Зубенко. ВПЛИВ K2CR2O7 НА ФОТОСИНТЕТИЧНУ АКТИВНІСТЬ І РУХЛИВІСТЬ КЛІТИН EUGLENA GRACILIS KLEBS Досліджено вплив K2Cr2O7 (в концентрацї от 0,05 (ПДК) до 135 мг/л) на фізіологічні показники високосапробного виду зеленої мікроскопічної водорості Euglena gracilis Klebs. Комплекс використаних методів (диференціальна флуорометрія, лазерна кореляційно-доплерівська спектрометрія) дозволили досліджувати динаміку зміни концентрації хлорофілів, потенціальної фотосинтетичної активності, а також швидкості і енергетики руху клітин E. gracilis в залежності від тривалості контакту з хромом (1, 4 і 7 діб). Встановлено, що ступінь токсичності хрому суттєво залежить не тільки від концентрації діючого мікроелементу, але й від тривалості контакту з ними клітин. При збільшенні тривалості останнього токсичність значно зростає.
ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ СУМІСНОСТІ ПОЛІСАХАРИДІВ FURCELLARIA LAMOUR. I PHYLLOPHORA GREV. (RHODOPHYTA) Досліджено умови сумісності полісахаридів червоних водоростей Балтійського моря Furcellaria lumbricalis (Huds.) Lamour. і Phyllophora truncata (Pall.) Newroth et Taylor (Rhodophyta). Показано схожість оптичних якостей розчинів полісахаридів. Високі значення спін-спінової релаксації характерні для полісахаридних ланцюгів фурцелларана і полісахарида філлофори, що свідчить про відсутність кристалічних областей в системах цих біополімерів. Полісахариди F. lumbricalis і Ph. truncata здатні формувати однорідні стійкі композиції з високою желеподібною здатністю. Їх можна використовувати в якості структуроутворювачів – аналогів агарів і каррагенинів, а суміші фурцеллярії і філлофори – як сировину для їх отримання.
LIMNOTHRIX REDECKEI (VAN GOOR) MEFFERT (CYANOPROKARYOTA) В ПЛАНКТОНІ Р. БАРНАУЛКИ (РОСІЯ) В результаті досліджень в кінці літа – на початку осені 2002-2003 рр. в планктоні нижньої течії рівнинної р. Барнаулки з незарегульованим стоком виявлено значний розвиток лімнофільного Limnothrix redeckei (Van Goor) Meffert, що, мабуть, обумовлено зниженням рівня води та інтенсивністю зовнішнього водообміну. На початку зими, при відкритій воді ріст чисельності і біомаси L. redeckei супроводжувався збільшенням середніх величин об'єму клітини і трихома при відносно стабільному середньому числі клітин в трихомі. Зі зниженням освітлення через збільшення товщини льоду одночасно зі зниженням чисельності і біомасси зменшувалася середня довжина трихома L. redeckei. Трихоми L. redeckei при повній або частковій втраті газових вакуолей відрізнялися від Pseudanabaena limnetica (Lemm.) Anagn. et Komarek відсутністю перешнуровок у поперечних перегородок. Це не збігається зі спостереженнями і припущенням Б.А. Уіттона (Whitton, 2002) про тотожність згаданих видів.
ТРАПЛЯННЯ ВИДІВ І РІЗНОМАНІТТЯ ПЛАНКТОННИХ ВОДОРОСТЕЙ Р. ТЕТЕРІВ ТА ЇЇ ВОДОСХОВИЩ (УКРАЇНА) Представлені результати досліджень трапляння водоростей планктону р. Тетерів та її водосховищ від витоку до впадіння в Київське водосховище. Провідними відділами у формуванні різноманіття фітопланктону в залежності від трапляння водоростей (за значеннями флористичного індексу Fsрp) були Chlorophyta, Bacillariophyta і Cyanophyta. В цілому упродовж 2004 р. планктонні водорості були представлені 242 видами (280 внутрішньовидовими таксонами, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду), що належать до 8 відділів. У формуванні видового різноманіття провідна роль належала Chlorophyta, Bacillariophyta, Euglenophyta.
МАКРОФІТОБЕНТОС ЧОРНОМОРСЬКОГО УЗБЕРЕЖЖЯ КЕРЧЕНСЬКОГО ПІВОСТРОВА (КРИМ) За результатами досліджень 2004 р. наводяться дані про просторовий розподіл, якісний і кількісний склад макрофітобентосу біля м. Ак-Бурун (Крим: пріоритетна ділянка Такил; Чорне море). Охарактеризовано зміни значень показників уздовж берега і з глибиною. Загалом зареєстровано 68 видів макроводоростей: Chlorophyta - 13 (19%), Phaeophyta - 19 (28%), Rhodophyta - 42 (62%). Біомаса бентосної рослинності сягає 0,7-1 кгxм-2 у псевдоліторалі (32 види водоростей) і 1,5-7 кгxм-2 у субліторалі (64 види водоростей). Показана доцільність виділення в межах псевдоліторальної зони двох підзон. Альгофлора має виражений олігосапробний характер. За кількістю видів переважають коротковегетуючі водорості, а за біомасою - багаторічні. Акваторію рекомендовано включити до складу ПЗФ.
ДОПОВНЕННЯ ДО ФЛОРИ BACILLARIOPHYTA ВОДОЙМ РОСІЙСЬКОЇ АРКТИКИ На основі електронно-мікроскопічного вивчения проб бентосу з водойм архипелагу Нова Земля і о. Вайгач отримані нові дані про флору Bacillariophyta. Виявлено 22 нових для флори Росії таксона, наведено їх короткий опис, оригінальні мікрофотографії і дані про місцезнаходження, екологію і розповсюдження.
ВОДОРОСТІ ВОДНО-НАЗЕМНИХ ЕКОТОНІВ ДОЛИНИ РІКИ БАСУ (ПІВДЕННИЙ УРАЛ, РОСІЯ) Виявлено закономірності розподілу водоростей в різних зонах річкової долини, а також фактори, що їх визначають. У водно-наземных екотонах р. Басу виявлено 148 видів водоростей, які відносяться до 5 відділів. За рясністю на всіх ділянках поздовжнього профілю долин и ріки переважали водорості відділів Cyanophyta і Bacillariophyta, за відносним траплянням – Bacillariophyta (44%), Cyanophyta (32%) і Сhlorophyta (21%). Екотони відрізнялися не тільки за видовим складом водоростей, але й їхньою рясністю, траплянням, спектром життєвих форм і значенням коефіцієнту середовища. Найбагатшими за кількістю видів були літоральна зона ріки і зона другого висотного ступеня центральної пойми, для яких характерно збільшення різноманіття загальної систематичної структури, а грунтові водорості характеризувалися повночленністю спектра життєвих форм.
О.І. Бєлих, Г.В. Помазкіна, И.В. Тихонова, И.В. Томберг ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТНЬОГО ФІТОПЛАНКТОНУ І АВТОТРОФНОГО ПІКОПЛАНКТОНУ ОЗЕРА БАЙКАЛ (РОСІЯ) Розглянуто особливості видового різноманіття, чисельності і біомаси фітопланктону і автотрофного пікопланктону в різних районах оз. Байкал влітку 2005 р. Показано, що у трьох котловинах домінує один і той же комплекс видів, за винятком заток, мілини прибережних ділянок, де спостерігалося збільшення видового складу, чисельності і біомаси фітопланктону. Рівень розвитку літнього фіто- і пікопланктону в пелагіалі характеризується як середньо продуктивний. Частка автотрофного пікопланктону в загальній біомасі по акваторії озера складала от 3 до 71%, концентраціі хлорофилла a – от 57 до 89%. В затоках і мілководдях відмічено зменшення частки пікопланктону в загальній біомасі. В пелагіалі озера роль автотрофного пікопланктону значна, його біомаса становила 38-62%.
ПРОДУКЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЧОРНОМОРСЬКОЇ ЧЕРВОНОЇ ВОДОРОСТІ GRACILARIA VERRUCOSA (HUDS.) PAPENF. F. PROCERRIMA (ESP.) AG. В УМОВАХ КУЛЬТУРИ Вивчені продукційні характеристики чорноморської червоної водорості Gracilaria verrucosa (Huds.) Papenf. f. procerrima (Esp.) Ag. у періодичній і безперервній культурі при температурі середовища 18; 23; 27о С та інтенсивності світла 30 і 40 Вт/м2. Встановлено, що температура середовища визначає інтенсивність адаптаційних перебудов сланей макрофіта. Показано, що температура середовища 23о С є оптимальною за критерієм продуктивності таломів. Ріст грацилярії, крім температури середовища, залежить також від рівня освітлення. Так, при температурі середовища 27о С стійкий ріст грацилярії відмічено тільки при інтенсивності світла 40 Вт/м2. Безпосереднього впливу періодичного або безперервного способу подачі харчування на продукційні характеристики водорості не виявлено, однак у першому випадку спостерігали менш інтенсивне появлення епіфітів. Максимальні значення продукції (121,4 г сирої біомаси з м2 за добу) і питомої швидкості росту (0,13 діб-1) грацилярії отримані в безперервній культурі при температурі середовища 23оС та інтенсивності світла 40 Вт/м2.
Паламар-Мордвинцева Г.М., Царенко П.М. КОНЦЕПЦІЯ ВИДУ І СУЧАСНІ ЗАВДАННЯ СИСТЕМАТИКИ ВОДОРОСТЕЙ Обговорюється концепція виду у водоростей. Дана коротка історія розвитку поняття виду в альгології. Розглядається морфологічна, біологічна і філогенетична концепція виду, значення експериментальних і молекулярно-генетичних досліджень у визначенні виду у водоростей-евкаріотів хлорофітної лінії еволюції. Визначено основні завдання систематики водоростей у зв'язку із застосуванням найновіших методів пізнання виду.
Лось С.І., Фомішина Р.М., Васильченко С.М., Захарова Т.О., Сіваш О.О. ВПЛИВ ЧЕРВОНОГО СВІТЛА НА ФОТОСИНТЕТИЧНИЙ АПАРАТ ПРИ АВТО- І ФОТОГЕТЕРОТРОФНОМУ РОСТІ SPIRULINA PLATENSIS (NORDST.) GEITL. (CYANOPHYTA) Досліджено вплив червоної підсвітки світлодіодів (lmax = 630 нм, Dl = 20 нм) на фоні білого випромінення люмінесцентних ламп на фотосинтетичний апарат Spirulina platensis (Nordst.) Geitl. і ріст культури при її автотрофному і фотогетеротрофному режимі живлення. Показано, що в умовах червоного випромінювання світлодіодів вміст всіх пігментів зменшується приблизно на третину, тоді як співвідношення пігментів майже не змінюється. Внесення глюкози в культуральне середовище призводить до ще більшого зниження вмісту всіх пігментів і зміни їх співвідношення як на білому, так і на червоному світлі. Червоне світло сприяло значному накопиченню біомаси водорості, максимальне значення якої спостерігається в умовах фотогетеротрофного росту (у 3,6 рази). На основі біохімічних і флуоресцентних показників зроблено висновок про ефективність використання червоного світла фотосинтетичним апаратом S. platensis. Застосування монохроматичних червоних світлодіодів дозволяє цілеспрямовано змінювати спектральний склад штучних джерел світла, досліджувати видові особливості адаптації культур до світлового режиму та забезпечувати економію електроенергії.
Геворгіз Р.Г., Боровков А.Б., Ширяєв А.В. МОДЕЛЬ ОПТИМІЗАЦІЇ РЕЖИМУ КУЛЬТИВУВАННЯ МІКРОВОДОРОСТЕЙ В ХЕМОСТАТІ НА ПРИКЛАДІ DUNALIELLA SALINA TEOD. Розроблено математичну модель росту мікроводоростей в умовах хемостату (в рамках лінійного росту). Показано, що при безперервному вирощуванні мікроводоростей максимальний врожай досягається при включенні протоку на початку лінійної фази росту, при максимальній величині питомої швидкості: протоку середовища (в рамках лінійного росту).
Майстрова Н.В., Генкал С.І., Щербак В.І., Семенюк Н.Є. CENTROPHYCEAE ВЕРХНОЇ ДІЛЯНКИ КАНІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА Представлено результати оригінальних досліджень центричних діатомових водоростей верхньої ділянки Канівського водосховища за матеріалами 2003-2005 рр., систематизовано й уточнено їхнє видове різноманіття. В останні десятиріччя ці водорості складають значну частку різноманіття дніпровського фітопланктону. Знайдено 25 таксонів центричних діатомових водоростей, з них 4 види є новими для флори України і 6 - для Канівського водосховища.
ВИКОРИСТАННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ФІТОПЛАНКТОНУ ДЛЯ ОЦІНКИ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ Р. ТОМЬ (РОСІЯ) ПІД ЧАС ПАВОДКУ Наведено результати досліджень складу, структури і рясності фітопланктону р. Томь від м. Новокузнецька до селища Крапивіно в період паводку 23-30 травня 2005 р. Встановлено, що при підвищеній турбулентності і каламутності річкових вод фітопланктон ріки зберігає структуру, кількісні характеристики і, як наслідок, високий потенціал біологічного самоочищення, незважаючи на значне антропогенне навантаження на деяких ділянках ріки.
XANTHOPHYTA ВОДОЙМ РЕГІОНАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО ПАРКУ "НИЖНЬОВОРСКЛЯНСЬКИЙ" (УКРАЇНА) У різнотипних водоймах регіонального ландшафтного парку (РЛП) "Нижньоворсклянський" виявлено 69 видів, різновидностей і форм Xanthophyta з 5 порядків, 8 родин і 22 родів. Наведено повний список виявлених таксонів із зазначенням відносної рясності в різних типах водойм. Встановлено, що склад 10 провідних родів Xanthophyta РЛП властивий і для України, за винятком роду Gleobotrys.
ДО РЕВІЗІЇ РОДУ ACHNANTHES BORY S. LATO (BACILLARIOPHYTA). 2. НОВІ МОНОШОВНІ РОДИ І КЛЮЧ ДЛЯ ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ У другій частині ревізії роду Achnanthes sensu s. lato представлено діагнози нових родів: Psammothidium Bukhtiyarova et F.E. Round, Rossithidium Round et Bukhtiyarova, Planothidium Round et Bukhtiyarova Lemnicola F.E. Round et Basson; Pauliella F.E. Round et Basson, Karayevia Round et Bukhtiyarova; Astartiella Witkowski, Lange - Bertalot, Metzeltin; Vikingea Witkowski, Lange - Bertalot, Metzeltin; виділених з роду Achnanthes Bory s. lato на основі електронно-мікроскопічних досліджень, а також перелік таксономічних комбінацій у межах цих родів. Діагнози зроблено за єдином планом, вони доповнені виправленими і не врахованими в протологах ознаками. Вперше для визначення моношовних родів складено ключ, де враховано дані світлової та електронної мікроскопії. Узаконено три та запропоновано дві нові таксономічні комбінації.
|
