           
|
|
2008 №1 №2 №3 №4
№1
Волошко Л.М., Плющ А.В., Тітова Н.М.
ТОКСИНИ ЦІАНОБАКТЕРІЙ (CYANOBACTERIA, CYANOPHYTA).
Обговорюються проблеми різноманіття токсинів ціанобактерій (Cyanobacteria, Cyanophyta), а також питання, пов’язані з генетичною регуляцією їхнього біосинтезу, впливом факторів середовища на токсиноутворення, біодеградацію і роль токсинів у природі. Особлива увага приділяється біологічно активним сполукам, які становлять загрозу для людей та тварин і є цікавими для медицини, як джерело різноманітних фармацевтичних препаратів.
Гуд М.Дж.П., Сешикала Д., Сингара Чаря М.А.
АНТИБАКТЕРІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ І БІОХІМІЧНИЙ СКЛАД ДЕЯКИХ ПРІСНОВОДНИХ ВОДОРОСТЕЙ РІКИ ГОДОВАРІ (ІНДІЯ)
Представлено результати скринінгу 24 різних видів прісноводних водоростей щодо їх антибактеріальної активності і наявності біологічно активних сполук. В якості тест-об'єктів використовували два грампозитивних і чотири грамнегативних види бактерій. Максимальна антибактеріальна активність була характерна для метанольних екстрактів, мінімальна – для водних. Максимальна активність (14 мм) виявлена у екстрактів представників Nostoc Vauch. ex Born. et Flah., Lyngbya Ag., Mougeotia Ag. та Pithophora Wittr. Грампозитивні бактерії були більш чутливими, ніж грамнегативні. Виявлено наступні біологічно активні речовини, з якими, мабуть, зв’язана антибактеріальна активність досліджуваних екстрактів: танини і феноли у 13 водоростевих видів, стероїди – у 11, флавоноїди – у 5 і сапоніни – у 8 водоростей. Найбільша кількість хлорофілу а виявлена у Ulothrix Kutz. (5,6 мг/г), найменша – у Tolypothrix Vauch. ex Born. et Flah. (0,5 мг/г). Найбільша кількість хлорофілу b виявлена у Vaucheria DC (4,2 мг/г), найменша – у Cylindrospermum Vauch. ex Born. et Flah. (0,6 мг/г). Найбільша кількість каротиноїдів знайдена у Ulothrix (5,6 мг/г), найменша – у Tolypothrix і Oscillatoria Vauch. ex Gom. (0,6 мг/г). Кількість білку коливалася в межах 4-20% з максимумом у Cylindrospermum (20%) та мінімумом у Hydrodiction Roth (4%). Кількість вуглеводів становила 14-35% з максимумом у Mougeotia (35%) і мінімумом у Tolypothrix (14%). Можливість використання фармакологічної активності і біологічно активних сполук досліджуваних водоростей є досить високою.
Н.К. Шарма, С. Сінгх, Р. Байпай, А.К. Раі.
ВПЛИВ ТОКСИНІВ NOSTOC MUSCORUM AG. EX BJRN. ET FLAH. НА ВЕРХНІ ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ МИШЕЙ
Введення в черевну порожнину 10 мкл сирої витяжки Nostoc muscorum Ag. ex Born. et Flah. виявилося фатальним для лабораторного штаму AKR самця миші через 4 год. Вага тіла, поведінка і гістологічні ознаки (некроз клітин печінки), біохімічні тести (інгібування протеїн фосфатази) свідчать про наявність в сирій витяжці мікроцистинів. Оскільки ціанобактерія була аерофільного походження, її також вводили миші інтранозально. Введення дози 10 мкл сирого екстракту через 6 год. призводило до тяжких морфологічних деформацій слизової носу тварини. Присутність протеїн фосфатаз 1 і 2А в тканинах трахеї підтвердила чутливість тканин верхніх дихальних шляхів до мікроцистинів. Але, завдяки надходженню незначної кількості токсинів дихальні тканини постназальної порожнини тварини не були ушкоджені. Це свідчить про важливе значення шляхів надходження токсинів до організму.
Михайлюк Т.І., Каменир Ю., Попова А.Ф., Кемп Р.Б., Дубинський Ц.
ВПЛИВ АНТРОПОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ НА ФІТОПЛАНКТОН КАНІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА (УКРАЇНА). 1. ДИНАМІКА ФІТОПЛАНКТОНУ НА СТАНЦІЯХ З РІЗНИМ РІВНЕМ ЗАБРУДНЕННЯ
Досліджено структури фітопланктону двох пунктів річкової частини Канівського водосховища з різним рівнем забруднення: ст. 1 – в порівняно чистому районі Дніпра, ст. 2 – в гирлі притоку Дніпра, р. Сирець, забрудненої мінеральними і органічними речовинами з міських стоків. Динаміка фітопланктону була оцінена шляхом визначення його біомаси, чисельності і площі клітинної поверхні (B, N і S відповідно) на основі моніторингу даних, зібраних протягом 24 місяців на обох станціях. Досліджувані пункти характеризувалися різним видовим складом фітопланктону і суттєво різною річною динамікою. Криві динаміки B, N і S фітопланктону на ст. 1 характеризувалися регулярними і передбачуваними піками в літній період, сформованими однаковим комплексом видів водоростей. Такий самий тип графіків для ст. 2 демонстрував 3-4 піки на рік, сформовані зовсім різними групами водоростей протягом різних періодів. Крім того, водорості-індикатори високих зон сапробності, а також ті, що характеризуються високою питомою площиною поверхні клітин, часто спостерігалися на ст. 2. Ці види були відсутні або розвивалися в невеликій кількості у фітопланктоні ст. 1, що свідчить про дестабілізацію екосистеми на ст. 2 в результаті впливу забрудненої води з р. Сирець на фітопланктон Канівського водосховища.
Дубовик І.Є., Кіреєва І.Є., Закірова З.Р., Кліміна І.П.
МАКРОСКОПІЧНІ РОЗРОСТАННЯ ВОДОРОСТЕЙ І МІКСОМІЦЕТИ, ЩО ЇХ СУПРОВОДЖУЮТЬ
Вивчено консортивні зв'язки автотрофних (водорості) і гетеротрофних мікроорганізмів (міксоміцети), що мешкають на поверхні ґрунту і корі дерев.
Герасим'юк В.П.
ВОДОРОСТІ ПРИБЕРЕЖНИХ ВОД І ВНУТРІШНІХ ВОДОЙМ О-ВА ГАЛІНДЕЗ (АРХІПЕЛАГ АРГЕНТИНСЬКІ О-ВИ, АНТАРКТИКА)
Представлено результати обробки 34 альгологічних проб з прибережних вод і внутрішніх водойм о-ва Галіндез. Проби збирали в лютому-березні 2004 р. з поверхні таломів водоростей-макрофітів (Cystoseira neglecta, Sargassum sp., Undaria pinnatifida), раковин молюсків Nacella concinna, каміння, снігу і льоду. Виявлено 64 видових і внутрішньовидових таксона мікроводоростей, що належать 5 відділам. Діатомові водорості (56 видів) переважали за видовим складом над синьозеленими (4), зеленими (2), золотистими (1) і динофітовими (1). З них 51 вид знайдено у водах, які омивають острів, і 13 видів – на самому острові. Домінуючими видами в прибережних водах острова були Coscinodiscus radiatus, Odontella aurita і Thalassiothrix longissima, а на поверхні снігу і льоду острова зустрічалися Microcystis pulverea, Gleocapsa magma, Phormidium tenue, Aulacoseira islandica, Chlamydomonas nivalis і Monoraphidium antarcticus, які надають їм жовто-зеленого та червоного відтінку.
Хамад М.М.
АЛЬГОЛОГІЧНА БІОСТРАТИГРАФІЯ ДЕЯКИХ РАННЬОМІОЦЕНОВИХ ВІДКЛАДЕНЬ ПІВНІЧНО-СХІДНОЇ ПУСТЕЛІ (ЄГИПЕТ).
Відкладення раннього міоцену в Гебель Генефе (Північно-Східна пустеля) залягають серед олігоценових і еоценових відкладень. Вони складаються переважно з регресивних і трансгресивних змішаних кремнієво-карбонатних осадкових порід морських мілин. Літостратиграфічні ранньоміоценові відкладення представлені формацією Гарра, яка складається (зверху вниз) з чотирьох розрізів: Агруд, Садат, Номмат і Генефе. Були вивчені і описані два розрізи: Гебель Генефе і Гебель Агруд. В розрізах Садат і Генефе коралінові червоні водорості часто траплялися у вигляді фрагментів, скоринок і родонітів. Серед них зустрічалися великі й невеличкі форамінофори, корали, голкошкірі, двостулчасті молюски, черевоногі мшанки. Вивчені члени формації складаються з доломітизованих порід, утворених крупними і невеличкими уламками біологічного походження, включаючи родоліти до 3 см в діаметрі. В результаті дослідження виявлено 14 видів коралінових червоних водоростей. Із родів найбільш масово розвивався Lithophyllum, потім Mesophyllum spp., Lithothamnion spp. і Spongites spp. Вертикальний розподіл коралінових червоних водоростей у вивчених розрізах дозволив розділити ранньоміоценові відкладення на дві локальні коралінові водоростеві зони (знизу вверх): зону Lithophyllum ghorabi (в т.ч. Садат) і зону Mesophyllum iraqense (в т.ч. Генефе). Родоліти були досліджені за такими параметрами: розміри, форма, масивність, симетрія, форми росту водоростей, їх видове різноманіття, наявність епібіонтів або свердлячих форм. Ці показники відображають екологічні відмінності між двома досліджуваними розрізами. Порівняння популяцій родонітів виявило як загальні риси, так і значні відмінності. Популяції родолітів з Гебель Генефе формувалися в низькоенергетичних умовах і характеризуються пористими родолітами з високою первинною пористістю, траплянням епібіонтів, просвердленими і товстими таломами коралінових водоростей з більшою їх асиметрією. Навпаки, в Гебель Агруд популяція родонітів формувалася в високоенергетичних умовах морських мілин, і їй притаманні більш мобільні симетричні родоліти з тонкими кораліновими таломами, покритими епібіонтами.
Генкал С.І., Бондаренко Н.А., Поповська Г.І.
ПРО НОВОГО ПРЕДСТАВНИКА РОДУ DISCOSTELLA HOUK ET KLEE (BACILLARIOPHYTA) ІЗ ЗАБАЙКАЛЛЯ (РОСІЯ)
За результатами вивчення фітопланктону із оз. Нитчатка (Забайкалля) наводиться опис нового для науки дрібноклітинного виду роду Discostella Houk et Klee (Bacillariophyta).
№2 (2008)
Новікова І.П., Паршикова Т.В., Власенко В.В., Зубенко І.Б.
ЗМІНА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ КЛІТИН CHLAMYDOMONAS REINHARDTII DANG. В ПРИСУТНОСТІ БІХРОМАТУ КАЛІЮ В СЕРЕДОВИЩІ
Досліджено вплив K2Cr2O7 на ріст, фотосинтетичну активність і рухливість клітин зеленої водорості Chlamydomonas reinhardtii Dang. Встановлено, що клітини водорості чутливі до наявності K2Cr2O7 навіть при низьких її концентраціях. Визначено рівень летальних і сублетальних концентрацій K2Cr2O7 для її клітин.
Тупік Н.Д., Золотарьова О.К.
ІЗОФЕРМЕНТНИЙ СПЕКТР ПЕРОКСИДАЗИ CHLOROPHYTA.
Показано, що пероксидаза зелених водоростей (Chlorophyta) представлена багатьма молекулярними формами (МФ) як з широкою субстратною специфічністю, так і з чітко вираженою спорідненістю тільки з одним субстратом. У протококкових зелених водоростей виявлено більше число МФ з широкою субстратною специфічністю, ніж у більш просунутих в еволюційному відношенні багатоклітинних зелених водоростей. В інтегральних спектрах пероксидази зелених макролітів проявляється менше компонентів з широкою субстратною специфічністю порівняно з синьозеленими водоростями. На прикладі зелених водоростей простежується звуження субстратної специфічності з ускладненням організації організму. Ці дані свідчать про еволюційну значимість МФ ферментів і дозволяють розглядати їх як один з ланцюжків в біохімічних механізмах адаптації.
Кабіров Р.Р., Сафіулліна Л.М.
ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЇ І РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ОДНОКЛІТИННОЇ
ҐРУНТОВОЇ ВОДОРОСТІ EUSTIGMATOS MAGNUS (J.B. PETERSEN) HIBBERD (EUSTIGMATOPHYTA) В ПІВДЕННОМУ УРАЛІ (РОСІЯ)
На основі аналізу літературних і оригінальних даних обговорюються питання розповсюдження ґрунтової водорості Eustigmatos magnus (J.B. Petersen) Hibberd 1981, syn. Pleurochloris magna J.B. Petersen 1932 і її стійкості до різних екологічних факторів – природних і антропогенного походження.
Каменір Ю., Михайлюк Т.І., Попова А.Ф., Кемп Р., Дубинський Ц.
ВПЛИВ АНТРОПОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ НА ФІТОПЛАНКТОН КАНІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА (УКРАЇНА). 2. ПОРІВНЯННЯ РОЗМІРНИХ СПЕКТРІВ
Здійснено порівняння структури фітопланктонних угруповань в двох ділянках Канівського водосховища, що характеризуються різним рівнем міського забруднення. Аналіз варіабельності структури для кількох типів розмірних спектрів, а саме розмірного спектру біомаси (BSS), нормалізованого розмірного спектру (NSS) та традиційного таксономічного розмірного спектру (TTSS) був проведений на основі моніторингу даних, зібраних протягом 24-місячного періоду на двох станціях Канівського водосховища (Україна). Станція 1 знаходиться в порівняно чистому районі русла Дніпра, тоді як станція 2 локалізована нижче, в гирлі р. Сирець, яка приймає стоки м. Києва. Обидві станції характеризувалися різним видовим складом та динамікою фітопланктону. Тоді як криві BSS були різні, річні криві NSS та TTSS мали схожий загальний вигляд, з деякими відмінностями, що проявлялися в тонкій структурі кожного спектру. Отримані показники TTSS, які характеризують стан фітопланктону порівняно чистого району водосховища та забрудненого стічними водами гирла р. Сирець, порівнюються з такими прісноводної чистої водойми, зокрема, озера Кіннерет (Ізраїль). Обговорюється вплив забруднення, що проявляється через деформації розмірних спектрів.
Помазкіна Г.В., Родіонова Е.В., Рушникова О.Ю.
МІКРОФІТОБЕНТОС ПІВДЕННОГО БАЙКАЛУ (РОСІЯ)
На основі багаторічних досліджень отримано кількісні показники мікрофітобентосу. Проаналізовано домінуючі структури угруповань, сезонні і міжрічні, а також зональні зміни чисельності і біомаси мікрофітобентосу в різних екологічних умовах П. Байкалу. Встановлено, що ці зміни визначаються зміною видового різноманіття структури угруповань водоростей, а також факторами середовища. Для сезонної динаміки чисельності і біомаси мікрофітобентосу характерна наявність весняного і літнього підйомів з переважанням останнього.
Харченко Г.В.
ОСОБЛИВОСТІ ВИДОВОГО СКЛАДУ ЕПІФІТНИХ ВОДОРОСТЕЙ ВОДОЙМ М. КИЄВА
В результаті досліджень, виконаних в 2005-2007 рр., виявлено 301 вид водоростей, представлених 326 внутрішньовидовими таксонами, враховуючі ті, що містять номенклатурний тип виду. Зроблено аналіз видового багатства водоростей-епіфітів з екологічних позицій.
Виноградова О.М., Дарієнко Т.М.
ВОДОРОСТІ АЗОВО-СИВАСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПАРКУ (УКРАЇНА)
Вперше вивчена альгофлора ділянок Азово-Сиваського національного природного парку за градієнтом засолення ґрунтів з рослинністю різних типів (дійсно-солончаковий, лучно-галофільний, засолені степи) або без вищої рослинності. Виявлено 92 види водоростей: Cyanoprokatyota – 49, Chlorophyta – 28, Bacillariophyta – 12, Xanthophyta – 2, Eustigmatophyta – 1. Синьозелені водорості переважали у вивчених місцезростаннях за кількістю виявлених видів, частотою трапляння і відносною рясністю. Найбагатшою виявилася альгофлора мокрих солончаків під розрідженою трав’яною і чагарниковою солончаковою рослинністю (70 видів). Встановлено, що зі збільшенням щільності трав’яного покриву і в наземних умовах, і в едафоні збільшується частка еукаріотичних водоростей, а також підвищується середня кількість видів на пробу. Виявлено 14 таксонів водоростей, які є новими або рідкісними для України. Серед них 7 видів синьозелених водоростей, 5 видів зелених і 2 види жовтозелених. Вперше в Україні жовтозелені водорості виявлено на засолених грунтах.
Кузьменко Л.В., Ігнатьєв С.М.
ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ ФІТОПЛАНКТОНУ У ВОДАХ БІЛЯ АРГЕНТИНСЬКИХ ОСТРОВІВ (АНТАРКТИКА)
Наведено результати дослідження видового різноманіття фітопланктону вод архіпелагу Аргентинські острови (Антарктика). Вперше отримано відомості про сезонну змінюваність видового складу, виділено домінуючі види, групи водоростей і терміни їх масової вегетації. У водах архіпелагу виявлено 151 вид (157 вн. такс.) мікроводоростей, які відносяться до 8 відділів. Провідне місце за числом видів – 95 (101 вн. такс.) займали Bacillariophyta, значно менше (34) було Dinophyta, решта відділів були представлені 1-8 видами. Найбільше видове різноманіття фітопланктону спостерігалося весною і на початку літа. Протягом року виявлено три максимуми розвитку фітопланктону, які припадають на весняно-літній період за рахунок «цвітіння» в жовтні Phaeocystis pouchetii, в листопаді-грудні – діатомових з родів Fragilariopsis, Achnanthes і Corethron. Третій максимум розвитку фітопланктону обумовлено масовим розвитком в середині січня флагеллят Cryptomonas sp., Pyramimonas sp. і дрібних джгутикових. Зміна переважаючих в планктоні видів, їхня кількість і розмірна структура відповідають I-III стадіям весняно-літньої сукцесії. Восени і на початку антарктичної зими, коли вегетація фіто-планктону поступово згасає, кількість рослинних клітин в планктоні та їх видове різноманіття незначні.
Ярмошенко Л.П.
НОВІ ВИДИ BACILLARIOPHTA ДЛЯ ФЛОРИ УКРАЇНИ
Представлено дані про знаходження нових видів для флори України з відділу Bacillariophyta. Наведено їхні фотографії і видовий опис.
№3 (2008)
Божков А.І., Мензянова Н.Г., Ковальова М.К.
РІЧНИЙ РИТМ ІНТЕНСИВНОСТІ РОСТУ КУЛЬТУРИ МІКРОВОДОРОСТІ DUNALIELLA VIRIDIS TEOD. (CHLOROPHYTA) І ФЛУКТУАЦІЇ ДЕЯКИХ ГЕЛІОФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ
Досліджено інтенсивність росту періодичної культури мікроводорості Dunaliella viridis Teod., вміст в її клітинах білка, триацилгліцеридів і b-каротину протягом календарного року при стандартних постійних умовах культивування (постійні освітлення, температура, склад середовища та ін.). Незважаючи на постійні умови культивування, інтенсивність росту, вміст білка, триацилгліцеридів і b-каротину характеризувалися сезонною варіабельністю, яка мала фліккер-шумову структуру. Виявлено негативну кореляцію між інтенсивністю росту культури мікроводорості та абсолютними значеннями площі сонячних плям (електромагнітне випромінювання Сонця) і числа Вольфа (корпускулярне випромінювання Сонця). Залежність вмісту білку, триацилгліцеридів і b-каротину від абсолютних значень геліофізичних факторів мала як лінійний, так і U-видний характер. Неоднозначність біотропних еффектів геліофізичних факторів може свідчити про зміну домінуючих біотропних факторів у процесі росту микроводоростей D. viridis (принцип чергування домінуючих факторів).
Куликова Н.Н., Парадина Л.Ф., Сутурін А.Н., Танічева И.В., Іжболдіна Л.А., Ханаєв I.В., ТимошкінО.А.
МІКРОЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД МАКРОВОДОРОСТЕЙ, ЩО ВЕГЕТУЮТЬ ПРОТЯГОМ РОКУ В КАМ'ЯНІЙ ЛІТОРАЛІ ОЗ. БАЙКАЛ (РОСІЯ)
Наведено результати досліджень мікроелементного складу макроводоростей, що вегетують протягом року в кам’яній літоралі Південного Байкалу. Встановлено, що в мінеральному складі Cladophora compacta (C. Meyer) C. Meyer, Chaetocladiella pumila (C. Meyer) C. Meyer et Skabitsch. переважають Mn, Sr, Ti; в Tolypothrix distorta (Fl. Dan) Kutz. f. distorta, Schizothrix sp. – Ti і Sr, а в Stratonostoc verrucosum (Vauch.) Elenk. f. verrucosum – Sr и Zn. Для досліджуваних видів характерно групова концентрація мікроелементів. Відносно води, досліджувані види акумулюють Ti>La>Ce>Mn,Y. Cladophora compacta, Ch. pumila і Schizothrix sp. вирізняються із загального ряду здатністю акумулювати Rb, Schizothrix sp. – Cd и Cu. Порівняно з донними відкладеннями, водорості накопичують Mo. Крім того, для Ch. pumila, T. distorta, S. verrucosum характерна концентрація Zn, для Ch. pumila і Schizothrix sp. – Cd, для Schizothrix sp. – Cu. За ступенем накопичення мікроелементів відносно води водорості утворюють наступний ряд: T. distorta > Schizothrix sp. > Ch. pumila > C. compacta > S. verrucosum; відносно донних відкладень – Ch. pumila > C. compacta > Schizothrix sp.> T. distorta> S. verrucosum.
Беляєв Б.Н.
ШВИДКІСТЬ СПОЖИВАННЯ БІОГЕНІВ ПРИ КУЛЬТИВУВАННІ GELIDIUM LATIFOLIUM (GREV.) BORN. ET THUR. (RHODOPHYTA)
Наведено результати повного факторного експерименту типу 23, в якому на двох рівнях варіювалися три фактори: солоність (26 і 34 ‰), концентрація біогенів (азот – 6,16 і 8,54 мг/л, фосфор – 1,24 і 1,74 мг/л) и об’ємна щільність посадки Gelidium latifolium (Grev.) Born. et Thur. (2–4 г/л) при освітленні 24–26 Клк і температурі 24–26o С. Побудовано математичні моделі середньої питомої швидкості росту біомаси G. latifolium (яка в залежності від умов становила 0,025–0,073 сут-1), середніх питомих швидкостей поглинання азоту (23–71 мкг/г·ч) і фосфору (2,6–9,6 мкг/г·ч). Встановлено, що при непреривному освітленні і щільності посадки, близкої до початкової, початкова концентрація біогенів протягом 24 ч зменшується в 2,5 – 10 разів.
Евстигнєєва І.К.
МІНЛИВІСТЬ ФІТОЦЕНОЗІВ ПРИБЕРЕЖНОГО ЕКОТОНУ БУХТ ЧОРНОГО МОРЯ (УКРАЇНА)
В результаті багаторічних досліджень прибережного екотону Чорного моря виявлено структурно-функціональні особливості літнього макрофітобентосу. Встановлено, що більшість ознак донних фітоценозів потерпає від міжрічних змін різного характеру. Такий характер змін, а також те, що більше половини загального числа видів постійно зустрічаються в фітоценозах різних років, свідчить, що стан макрофітного ланцюга слід розглядати, як динамічно врівноважений, який забезпечує стійкість біосистеми в часі.
Зотов А.Б.
ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКА ПИТОМОЇ ПОВЕРХНІ КЛІТИН ПРИ АНАЛІЗІ МОРФОСТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УГРУПОВАНЬ ФІТОПЛАНКТОНУ
Проведено порівняльний аналіз рівня кількісного розвитку різнорозмірних груп фітопланктону, який розвивається в акваторіях з різним гідрохімічним режимом, північно-західної частини Чорного моря і прилеглих водойм. Для водойм північно-західного Причорномор’я виявлено збільшення відносного вкладу клітин з вищою питомою поверхнею, які характеризуються більш високою швидкістю обмінних процесів. Проаналізировано зв’язок між морфоструктурною організацією фітопланктону і вмістом біогенних речовин в районі досліджень.
Борисова О.В., Ткаченко Ф.П.
МАТЕРІАЛИ ДО ФЛОРИ CHARALES ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
Представлено систематичний список Charales південно-західної України, складений на основі оригінальних та літературних даних, із зазначенням місцезнаходження, розповсюдження загального і в Україні. Він включає 16 видів, які відносяться до родів Chara L. (13), Lamprothamnium J. Groves (1), Nitella C. Agardh (1) и Nitellopsis Hy (1). З них на сьогоднішній день на досліджуваній території виявлено 10 видів, в т.ч. 3 нових (Ch. connivens Salzm. ex A. Braun, Ch. uzbekistanica Hollerb., N. mucronata (A. Braun) Miq. in H.C. Hall). Але раніше вказані Ch. braunii C.C. Gmelin, Ch. contraria A. Braun ex Kutz., Ch. fragilis Desv. in Loisel., Ch. horrida Wahlst., Ch. tenuis - pina A. Braun и Ch. schaffneri (A. Braun) Allen нами не були зафіксовані. Значно скоротилася площа зростання Ch. aculeolata Kutz. in Rchb., L. papulosum (Wallr.) J. Groves, Nitellopsis obtusa (Desv. in Loisel.) J. Groves, а також Ch. canescens Desv. et Loisel. in Loisel., занесеного до Червоної книги України (1996). Виявлені зміни у флорі Charales південно-західної України, очевидно, пов’язані з впливом антропогенного фактору і загальним підвищенням мінералізації континентальних водойм даної території.
Рябушко Л.І., Лі Р.І.
CHRYSAMOEBA RADIANS KLEBS 1893 (СHRYSOPHYTA) В МІКРОФІТОБЕТОСІ ПРИБЕРЕЖНИХ ВОД ЧОРНОГО МОРЯ
Розглядаються дані про біологію, морфологію і екологію золотистої водорості Chrysаmoeba radians Klebs (Chrysophyta), знайденої в мікрофітобентосі кам'янистих грунтів Чорного моря біля берегів Криму. Вперше представлено мікрофотографії живих клітин чорноморської популяції виду.
Царенко-Білоус О.П., Клоченко П.Д.
ОСОБЛИВОСТІ ВИДОВОГО СКЛАДУ ФІТОПЛАНКТОНУ Р. ПІВДЕННИЙ БУГ В РАЙОНІ М. ВІННИЦІ (УКРАЇНА)
Досліджено видовий склад планктонних водоростей р. Південний Буг в межах м. Вінниці і оцінена специфічність його систематичного різноманіття. Визначені провідні альгокомплекси, представлені їхні кількісні параметри. Обговорюються причини трансформації видового складу фітопланктону на різних ділянках ріки і ступінь забруднення цих ділянок за наявністю водоростей-індикаторів.
Виноградова О., Белякова Г.
EUGLENOPHYTA ВОДОЙМ І ВОДОТОКІВ МОСКВИ І МОСКОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Вивчалося різноманіття евгленових водоростей на території Москви і Московської області. Було виявлено 207 видів (272 таксонів видового і внутрішньовидового рангу), які відносяться до 25 родів, 5 сімейств, 2 порядків, 1 класу, 1 відділу. З них новими для даної території є 70 видів (101 таксон видового і внутрішньовидового рангу). Для території Росії вперше відмічено 13 видів (14 таксонів видового і внутрішньовидового рангу).
Генкал С.І., Поповська Г.І., Куликовський М.С.
НОВИЙ ДЛЯ НАУКИ ВИД РОДУ HANNAEA PATRICK (BACILLARIOPHYTA)
На основі результатів електронно-мікроскопічного вивчення зразків із озера Байкал (Росія) і зв’язаних з ним водойм (р. Ангара, Братське водосховище) описано новий для науки вид Hannaea baicalensis Genkal, Popovskaya, Kulikovskiy sp. nov. (Bacillariophyta). Він схожий з близьким по морфології H. arcus Her. Patrick, але відрізняється від нього наявністю дворядних штрихів, двогубих виростів на обох кінцях стулки і більшою шириною стулки.
Рудік В.Ф., Бульмага В.П., Максакова С.В.
ОПТИМІЗАЦІЯ СКЛАДУ ПОЖИВНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ КУЛЬТИВУВАННЯ SPIRULINA PLATENSIS GEITL. (CYANOPHYTA) МЕТОДОМ МАТЕМАТИЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ
Шляхом повного факторного експерименту виконана оптимізація складу поживного середовища для культивування Spirulina platensis Geitl. Введення в середовище селену (Na2SeO3), германію (GeO2) і йоду (KI) значно покращило поживну цінність біомаси. На оптимізованому середовищі продуктивність складала 1,55-1,60 г/л за 6 днів культивування.
Урмич Е.М., Бердикулов Х.А. , Ешпулатова М.Б.
ПРОДУКТИВНІСТЬ МІКРОВОДОРОСТЕЙ В ІНТЕНСИВНИХ УМОВАХ КУЛЬТИВУВАННЯ
Досліджувалися інтенсивність фотосинтезу, дихання і продуктивність 26 штамів мікроводоростей з різних систематичних груп. Дані види і штами характеризуються високим адаптаційним потенціалом. Встановлено, що дані мікроводорості є перспективними об’єктами фотобіотехнології.
№4 (2008)
КОСТІКОВ І.Ю., ТИЩЕНКО О.В.
Ортотропний ріст таломів Сhara cf. globularis Thuill. (Charophyceae) в повітряному середовищі в умовах ґрунтової культури
При пророщенні в ґрунтовій культурі протонеми і гаметофітів мохів при 100% вогкості ґрунту в двох пробах виявлено два клона Сhara cf. globularis Thuill. з ортотропними таломами, які розвиваються в повітряному середовищі. Раніше для представників Сharales здатність до утворення в повітряному середовищі ортотропних опірних ниток (стеблин) не спостерігалася.
КРАХМАЛЬНИЙ О.Ф.
Морфологія теки Peridiniopsis elpatiewskyi (Ostenf.) Bourr. (Dinophyta)
Вивчена морфологія теки Peridiniopsis elpatiewskyi із популяції, виявленої в червні 2003 р. в одному із ставків у передмісті м. Києва. Вперше наводяться дані про мікроструктуру апікального порового комплексу, а також уточнюється кількість пояркових пластин. Робота ілюстрована мікрофотографіями, виконаними на СЕМ.
ЛОСЬ С.І.
Біохімічні основи одержання фікоеритрину з морських водоростей
Розроблено біохімічні основи отримання харчового барвника – фікоеритрину з морської водорості грацилярії. Визначено оптимальні умови руйнування водоростей і екстрагування барвника (склад екстрагента, його концентрація, рН, температура і час обробки). Наведено загальні рекомендації для створення дослідно-експериментального виробництва. Апробовано і рекомендовано спосіб руйнування біомаси морських червоних водоростей, в основу якого покладено принцип механічного руйнування клітинної стінки водоростей і заморожування екстрагенту з гомогенізацією водоростей. Для отримання і попередньої очистки екстракту фікоеритрину рекомендована послідовна фільтрація і центрифугування зруйнованої біомаси водоростей і екстракту фікоеритрину. Для очищення і концентрування екстракту запропоновано мембранну фільтрацію і осадження 45-50% водним розчином етилового спирту або ацетону. Запропонований спосіб виробництва харчового барвника із грацилярії дозволяє отримувати чистий фікоеритрин інтенсивного червоно-малинового кольору, який можна широко використовувати в харчовій і парфумерній промисловості в якості харчових домішок барвників, а також в парфумерній, медичній промисловості як флуоресцентні значильники для діагностики і в радіобіології.
МАКАРЕВИЧ П.Р.
Річний сукцесійний цикл пелагічних фітоценозів естуарних екосистем північних морів Росії
На основі аналізу і узагальнення багаторічних даних про динаміку таксономічного складу і кількісних показників пелагічних альгоценозів естуарних екосистем арктичних морів сформульована концептуальна схема річного сукцесійного циклу. Виділено 4 фази: зимова стадія спокою, фаза цвітіння кріофори, весняна стадія сукцесійного циклу і фаза літньо-осіннього збалансованого розвитку.
ТАРАЩУК О.С.
Видовий склад і екологічні характеристики епіфітону річкової ділянки Канівського водосховища (Україна).
В фітоепіфітоні річкової ділянки Канівського водосховища виявлено 180 видів водоростей, що належать до двох царств, 7 відділів, 13 класів, 46 родин, 79 родів, представлених 188 внутрішньовидовими таксонами (ввт), враховуючи номенклатурний тип виду. Переважають Bacillariophyta (52% від загального числа видів), Chlorophyta (26%), Streptophyta (11%) і Cyanoprocaryota (8%). Частка інших відділів в сумі не перевищує 4% загального числа видів. Встановлено, що склад провідних родин і флористичні спектри фітоепіфітону залежать від гідрологічних умов на станціях досліджуваної ділянки. Сезонна динаміка загального видового багатства фітоепіфітону характеризується одним літнім максимумом, але максимальне число видів діатомових спостерігалось восени. 69 видів (39% від загальної кількості) є облігатними або факультативними епіфітонтами, 111 видів
(61%) – алохтонами, що потрапили в обростання з товщі води або дна водосховища. На всіх станціях епіфітонти за числом видів переважають над алохтонами. 47% загальної кількості ввт є індикаторами ступеня проточності, 74% – індикаторами солоності, 22% – показниками температурних умов, 58% – рН, а 79% – індикаторами сапробності. В складі фітоепіфітону річної ділянки Канівського водосховища переважають евробіонтні види, для яких характерна підвищена толерантність до факторів оточуючого середовища. За співвідношенням числа видів фітоепіфітона, що належать до різних зон сапробності, річкову ділянку Канівського водосховища можна віднести до b-мезосапробної зони.
БОНДАРЕНКО Н.А., ЩУР Л.А.
Cryptophyta водойм і водотоків Східного Сибіру
Наведено результати дослідження таксономічного складу, чисельності, біомаси і первинної продукції представників Cryptophyta водойм і водотоків, розташованих в Красноярському краї, Іркутській і Читинській областях, республіці Бурятія і на півдні Якутії. Досліджено ріки Єнісей, Ангара, верхів’я р. Лєни, Красноярське і Беретське водосховища, водойми півночі Красноярського краю, оз. Байкал, гірські озера регіонів і мілкі прибережні байкальські озера. Знайдено 23 види кріптофітових водоростей, 12 з них виявилися новими для альгофлори Східного Сибіру. Досліджено особливості біології кріптофітових, їх сезонна і міжрічна динаміка. Види Cryptophyta зустрічалися в планктоні постійно, але максимальна їх кількість відмічена в періоди, коли в досліджуваних водоймах і водотоках була достатня кількість легкорозчинних органічних речовин.
ТКАЧЕНКО Ф.П., ТРЕТЯК І.П., КОСТИЛЬОВ Е.Ф.
Макрофітобентос філофорного поля Зернова в сучасних умовах (Чорне море, Україна)
За результатами оригінальних і літературних даних дана оцінка стану макрофітобентосу філофорного поля Зернова в сучасних умовах. Встановлено, що на сьогоднішній день в даному районі зростає 28 видів водоростей-макрофітів, які входять до складу відділів Rhodophyta (17 видів), Phaeophyta (6) і Chlorophyta (5). Виявлено 4 нових для району дослідження види водоростей із відділів: Phaeophyta – 1, Rhodophyta – 2 і Chlorophyta – 1. Розширення за останні роки ареалу розповсюдження філофори і наявність її молодих особин свідчать про відновлювальні процеси, які тут відбуваються.
КУЛИКОВСЬКИЙ М.С.
Види роду Pinnularia Ehr. (Bacillariohyta) в сфагнових болотах Приволзької височини і Полістово-Ловатському масиві (Росія)
На основі оригінальних і літературних даних проаналізовано видовий склад представників роду Pinnularia Ehr. в сфагнових болотах Приволзької височини (Пензенська обл.) і Полістово-Ловатському сфагновому масиві. В цих екосистемах виявлено 19 нових для флори Росії видів. Всього в болотах цих регіонів відмічено 75 видів і внутрішньовидових таксонів Pinnularia.
БОРИСОВА О.В., ЦАРЕНКО П.М., ЯКУШЕНКО Д.Н.
Сучасне різноманіття харових водоростей (Charales) озера Свитязь (Шацький національний природний парк, Волинське Полісся, Україна)
Представлено результати дослідження видового складу Charales оз. Свитязь (Шацький НПП, Волинське Полісся, Україна), проведеного в 2006 р. На сьогоднішній день в оз. Свитязь виявлено 7 видів харових водоростей: Chara aculeolata Kutz. in Rchb., Ch. aspera Dethard. ex Willd., Ch. contraria A. Braunex Kutz., Ch. delicatula C. Agardh, Ch. fragilis Desv. in Loisel., Nitella syncarpa (Thuill.) Chev. и Nitellopsis obtusa (Desv. in Loisel.) J. Groves. Наводяться деякі відомості про їхню екологію і біологію. Аналіз оригінальних і літературних даних показав зміни видового складу Charales оз. Свитязь порівняно з 50-ми роками минулого сторіччя. Загальна кількість видів збільшилася. При цьому у флорі озера з’явилися 5 нових видів і зник один – рідкісний для України Ch. polyacantha A. Braun in A. Braun, Rabenh. et Stitzenb. Значно скоротилася площа зростання раніше домінуючого Ch. delicatula (занесеного в «Червону книгу України»). Замість нього масово стали розвиватися Ch. aspera – на пісчаних і N. obtusa – на ілистих і торфянисто-ілистих донних відкладеннях. Збільшення видового різноманіття Charales оз. Свитязь розглядається як реакція даної групи водоростей на антропогенну трансформацію, пов’язану з господарською діяльністю і рекреацією.
|
