|
|
|
|
 |
2011 №1 №2 №3 №4А.О. Войцехович, Т.І. Михайлюк, Т.М. Дарієнко ФОТОБІОНТИ ЛИШАЙНИКІВ. 1: РІЗНОМАНІТТЯ, ЕКОЛОГО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, ШЛЯХИ СУМІСНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ З МІКОБІОНТОМ Наведено узагальнені літературні дані про симбіотичні відносини водоростей з лишайникоутворюючим грибом. В такі відносини з грибом вступають 147 видів водоростей, переважно Chlorophyta (108 видів) та Cyanoprokaryota (36). Більшість з них – факультативні фотобіонти, що також трапляються у вільноживучому стані в наземних місцезростаннях. Ряд водоростей (з родів Trebouxia Puym., Asterochloris Tscherm.-Woess, Coccomyxa Schmidle, Pseudococcomyxa Korschikov) на теперішній час відомі виключно як фотобіонти лишайників. Враховуючи різноманіття поглядів на проблему факультативності / облігатності фотобіонтів, у межах даного огляду до облігатних фотобіонтів віднесені тільки види Trebouxia та Asterochloris. Інші вище зазначені представники розглядаються як умовно облігатні фотобіонти. Процес ліхенізації призводить до зміни морфології та життєвих циклів водоростей, при цьому ультраструктура як водоростевого, так і грибного компонентів, суттєвих особливостей, пов’язаних із ліхенізацією, не має. Коеволюція компонентів лишайникової асоціації, що має асиметричний характер, призвела до сполучення метаболізму обох біонтів та функціонування асоціації як єдиного організму. При цьому, водний обмін та характер передачі органічних речовин залежать від особливостей фотобіонта, а тип контактів між мікро- та фотобіонтом, синтез та регуляція за допомогою вторинних метаболітів лишайника – від мікобіонта. Узагальнено дані про фітобіонти лишайників, що стосуються різноманіття, екологічних і фізіолого-біохімічних особливостей водоростевого компоненту, проблем його культивування.
ВПЛИВ РІЗНИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ НЕІОНОГЕННИХ ПАР НА УЛЬТРАСТРУКТУРУ КЛІТИН CHLAMYDOMONAS CF.REINHARDTII DANG. (CHLOROPHYTA) Представлено дані про широкий спектр ультраструктурних перебудов компартментів клітин Chlamydomonas cf. reinhardtii під впливом різних концентрацій неіоногенних поверхнево-активних речовин (ПАР), зокрема оксиетилового ефіру поліетиленгліколю. Показана чітка залежність ступеня ультраструктурних змін клітинних компартментів від концентрації ПАР і тривалості їхнього впливу на клітини водоростей, що дозволяє використовувати цитологічний аналіз для оцінки впливу хімічних забруднювачів на стан клітин планктонних водоростей.
О.І. Бєлих, І.В. Тихонова, Є.Г. Сороковикова, Т.А. Щербакова, А.В. Курейшевич ПІКОПЛАНКТОННІ CYANOPROKARYOTA РОДІВ SYNECHOCOCCUS NAGELI ТА CYANOBIUM RIPPKA ET COHEN-BAZ. З ОЗЕРА БАЙКАЛ (РОСІЯ) Представлено результати дослідження морфології і ультраструктури двох штамів пікопланктонних Сyanoprokaryota (Cyanophyta, Cyanobacteria), виділених з прибережної і глибоководної частин озера Байкал. Визначено нуклеотидні послідовності 16S pРНК генів цих штамів, виявлено особливості їхнього росту в різних умовах середовища. На підставі отриманих даних виділені пікоцианопрокаріоти, віднесені до представників родів Synechococcus і Cyanobium. Останній не вказувався раніше для озера Байкал.
Г.В. Помазкіна, Т.О. Щербакова ХАРАКТЕРИСТИКА МАСОВИХ ВИДІВ BACILLARIOPHYTA ЛІТОРАЛЬНОЇ ЗОНИ ОЗ. БАЙКАЛ (РОСІЯ) Досліджено склад, кількісні характеристики і екологія домінуючих видів діатомових водоростей на двох розрізах літоральної зони оз. Байкал: на західному узбережжі біля селища Большіє Коти і на східному поблизу м. Байкальська. На обох розрізах виділено і охарактеризовано 28 масових представників діатомових водоростей, які є індикаторами екологічних умов. Виявлена біотонічна приналежність видів до конкретного субстрату. Описано розподіл їх по вертикалі, наведена міжрічна динаміка чисельності і біомаси. Різна толерантність масових діатомей до органічних компонентів середовища разом з різним рівнем іхнього розвитку, за багаторічними даними, свідчать про різну трофність досліджених ділянок літоралі. Аналіз кількісних показників розвитку представників діатомових угруповань показав домінування ксено- і оліго-ксеносапробних видів на західному березі, тоді як на східному розрізі — 0-b- і 0-a- мезосапробіонтів.
РІД PHORMIDIUM KUTZ. EX GOMONT (OSCILLATORIALES, CYANOPRO-KARYOTA) У ФЛОРІ УКРАЇНИ Стаття присвячена питанням систематики, екології та поширення видів роду Phormidium Kutz. ex Gomont (Oscillatoriales, Cyanoprokaryota) на території України. Запропоновано нові номенклатурні комбінації: Phormidium anissimovae (Elenk.) O.M. Vynogr. comb. nov., Ph. kondratjevi (N.V. Kondrat.) O.M. Vynogr. comb. nov., Ph. takyricum (Novichk.) O.M. Vynogr. comb. nov.
«ЦВІТІННЯ» ВОДИ ЕФЕМЕРНИХ ВОДОЙМ М. КИЄВА (УКРАЇНА) В ефемерних водоймах м. Києва протягом 10 років дослідження зареєстровано 67 випадків «цвітіння» води. Виявлено 60 видів водоростей (переважно зелених вольвокальних). Серед них 35 видів віднесені до збудників «цвітіння» води, 2 – є новими для флори України, 4 – рідкісними та цікавими знахідками, 2 – новими для науки таксонами. Ефемерні водойми – екстремальні біотопи, оскільки характеризуються непостійними умовами та лімітованим часом існування. Тому види водоростей, що мешкають в них, характеризуються певними життєвими стратегіями: життєвими циклами з чергуванням активної вегетації та спокою, поліциклічністю розвитку, наявністю спочиваючих стадій, здатністю до активного руху як вегетативних клітин, так і зигот. Ці та інші особливості водоростей ефемерних водойм, причини їхнього масового розвитку, динаміка і специфічність видового складу в залежності від дії біотичних та абіотичних факторів обговорюються на прикладі спостережень за водними об’єктами м. Києва.
ЦЕНТРИЧНІ ДІАТОМОВІ ВОДОРОСТІ (CENTROPHYCEAE, BACILLARIOPHYTA) ПЛАНКТОНУ НЕВСЬКОЇ ГУБИ ФІНСЬКОЇ ЗАТОКИ (РОСІЯ) Наведено результати електронно-мікроскопічного дослідження представників класу Centrophyceae фітопланктону Невської губи. Виявлено 30 таксонів центричних діатомових водоростей 3 порядків, 4 родин і 9 родів, в т.ч. 14 нових для Невської губи видів з 5 родів: Aulacosira tenella, Cyclotella atomus, C. meduanae, С. tripartita, С. vorticosa, Stephanodiscus alpinus, S. delicatus, S. invisitatus, S. makarovae, S. triporus, S. volgensis, Sceletonema potamos, Thalassiosira weissflogii and T. guillardii.
СИЛИКОФЛАГЕЛЛЯТИ ОЛІГОЦЕНУ – РАННЬОГО МІОЦЕНУ ПІДВОДНОГО ХРЕБТА ВІТЯЗЯ (ОСТРОВНИЙ СХИЛ КУРІЛО-КАМЧАТСЬКОГО ЖОЛОБА, РОСІЯ) У відкладеннях підводного хребта Вітязя виявлена різноманітна флора диктиохових водоростей (силикофлагеллят) олігоцену – раннього міоцену, куди входять 40 видових і внутрішньовидових таксонів, що належать до 9 родів. Виділено комплекси силикофлагеллят, що відповідають зонам Dictyocha deflandrei раннього олігоцену, Naviculopsis biapiculata пізнього олігоцену і Naviculopsis lata раннього міоцену. Дана характеристика зональних комплексів силикофлагеллят і їх кореляція з зональними комплексами діатомей. Представлено ілюстрації 27 видів.
НОВІ ДЛЯ УКРАЇНИ ВИДИ ВОДОРОСТЕЙ Представлено два нових для України види водоростей: Spirulina breviarticulata (Setch. et N.L. Gardner) Geitler (Cyanoprocaryota) та Fritschiella tuberosa M.O.P. Iyengar (Chlorophyta). Spirulina breviarticulata була знайдена в прибережних водах о. Зміїний Одеської затоки, F. tuberosa – на березі Тилигульського лимана. Представлено описання і фотографії обох видів.
НОВА ЗНАХІДКА THOMPSODINIUM INTERMEDIUM (R.H. THOMPS.) BOURR. (DINOPHYTA) В УКРАЇНІ Знайдено рідкісний вид динофітових водоростей Thompsodinium intermedium в липні 2009 р. у планктоні оз. Бучак (Канівський р-н, Черкаська обл., Україна). Це друга згадка виду для водойм України. Вперше він був виявлений в 1966 р. в оз. Білому (Харківська обл., околиці біостанції Харківського ун-ту). Відомий з прісних водойм США, Мексіки і, можливо, Куби. Представлено рисунки, опис, розповсюдження, порівняння з морфологічно близькими видами, уточнено його систематичне положення (переведено з родини Gonyaulacaceae у родину Peridiniacea). Запропоновано нову видову комбінацію динофітових водоростей Thompsodinium pseudointermedium (Coute et A. Iltis) Krachm. comb. nov.
НОВІ НОМЕНКЛАТУРНО-ТАКСОНОМІЧНІ КОМБІНАЦІЇ В ЕВГЛЕНОФІТОВИХ ВОДОРОСТЯХ Запропоновано 11 нових внутрішньовидових номенклатурно-таксономічних комбінацій в родах Lepocinclis Perty emend. Marin et Melkonian і Monomorphyna Mereschk. emend. Marin et Melkonian на основі політипічної концепції виду. Для всіх таксонів наводяться відомості щодо їх поширення в Україні та світі, а також критичні примітки. Для чотирьох різновидностей з роду Lepocinclis обраний лектотип.
А.О. Войцехович, Т.І. Михайлюк, Т.М. Дарієнко ФОТОБИОНТЫ ЛИШАЙНИКОВ. 2: ПРОИСХОЖДЕНИЕ И КОРРЕЛЯЦИЯ С МИКОБИОНТОМ Данная работа представляет собой продолжение обзора, посвящённого фотобионтам лишайников (Войцехович и др., 2011). Установлено, что их состав тесно коррелирует с определёнными таксономическими группами лишайникообразующих грибов. Не менее 55 % их видов ассоциируются с Trebouxia Puym. и Asterochloris Tscherm.-Woess, около 40 % – с Cyanoprokaryota, около 8 % – с Trentepohliales, около 20 % – с остальными зелёными водорослями. При этом известны случаи нестабильного состава фотобионтов и временного наличия нескольких видов фотобионтов в одном слоевище. Некоторые лишайники постоянно содержат несколько видов фото-бионтов, относящихся к разным таксономическим группам. Поскольку симбиотические отношения у разных групп лишайников находятся на разных ступенях специализации, их избирательность различна. Наиболее высоких ступеней специ-фичности состава фотобионтов достигли лишайники с Trebouxia и Asterochloris. Обсуждаются происхождение фотобионта в лишайниковом слоевище и основные пути его получения в процессе размножения лишайников – от материнского слоевища (при вегетативном размножении) и из окружающей среды (при размножении с помощью спор). Состав фотобионтов лишайников определяет основные жизненные стратегии лишайниковой ассоциации, а также существенно влияет на их эколого-географические особенности. Кроме основного фотобионта в слоевище могут присутствовать дополнительные фотобионты (в цефалодиях), а также гимениальные и эпитециальные водоросли. Водоросли лихеноэпифиты обрастают слоевище лишайника, могут проникать в его структуры и, вероятно, служить источником «потенциальных» фотобионтов.
С.С. Степанов, Е.К. Золотарева ВЛИЯНИЕ МЕТАНОЛА НА ФОТОСИНТЕТИЧЕСКУЮ АКТИВНОСТЬ И ПРОДУКТИВНОСТЬ CHLAMYDOMONAS REINHARDTII DANG. (CHLOROPHYTA) Исследовано влияние метанола на фотосинтетическую активность и продуктивность Chlamydomonas reinhardtii. Установлено, что небольшие концентрации метанола (0,1–0,4 объемных процента) стимулируют рост автотрофной накопительной культуры Ch. reinhardtii. Стимулирующий эффект проявляется в улучшении функционального состояния фотосинтетического аппарата, увеличении скорости фиксации СО2 и уменьшении потерь СО2 в цикле фотодыхания. При культивировании в течение 7 сут в присутствии 50мМ метанола объем уплотненных клеток увеличивался на 34%. Средний период удвоения клеток в культуре снижался на 28% по сравнению с контролем. Обнаружено стимулирующее влияние небольших концентраций метанола на скорость темнового дыхания микроводоросли.
МЕЖГОДОВАЯ ДИНАМИКА CОДЕРЖАНИЯ ХЛОРОФИЛЛА А В ДОННЫХ ОТЛОЖЕНИЯХ РЫБИНСКОГО ВОДОХРАНИЛИЩА (РОССИЯ) Изучено содержание растительных пигментов в верхних слоях разнотипных отложений с 1993 по 2009 гг. в Рыбинском водохранилище и проведено сравнение с показателями продуктивности фитопланктона. Отмечено уменьшение содержания осадочного хлорофилла (хлорофилл а с феопигментами) на русловых станциях. Средняя концентрация за безледный период на станциях изменялась в диапазоне значений (3–284 мкг/г сухого осадка в слое 0–2,5 см и 1,8–260,7 – в слое 0–5 см), характерных для всех типов трофии водоемов. Средняя за все годы наблюдений концентрация была максимальной (176,4 мкг/г сухого осадка) в отложениях экотонного участка и минимальной (30,4) – в озеровидном плесе с мозаичными грунтами. Результаты исследований свидетельствуют об уменьшении темпов эвтрофирования водохранилища.
О.С. Таращук, Т.Ф. Шевченко, П.Д. Клоченко ЭПИФИТНЫЕ ВОДОРОСЛИ ОЗЕРНОГО УЧАСТКА КАНЕВСКОГО ВОДОХРАНИЛИЩА (УКРАИНА) Изучено распределение водорослей эпифитона озерного участка Каневского водохранилища на высших водных растениях, относящихся к разным экологическим группам. Найдено 215 видов, представленных 221 внутривидовым таксоном (включая те, которые содержат номенклатурный тип вида), из 6 отделов, 13 классов, 28 порядков, 49 семейств и 97 родов. Установлено, что на погруженных растениях число видов и внутривидовых таксонов водорослей, их родов, семейств, порядков и классов значительно выше, чем на растениях других экологических групп.
К ФЛОРЕ BACILLARIOPHYCEAE ПОБЕРЕЖЬЯ ТАУЙСКОЙ ГУБЫ ОХОТСКОГО МОРЯ (РОССИЯ) Дополнен список диатомовых водорослей побережья Тауйской губы. На сегодняшний день общий список диатомовых водорослей составляет 689 видов (755 таксонов видового и внутривидового ранга), относящихся к 103 родам; 520 видов и разновидностей представлены впервые.
В.П. Герасимюк, А.А. Эннан, Г.Н. Шихалеева ВИДОВОЙ СОСТАВ ВОДОРОСЛЕЙ БЕНТОСА КУЯЛЬНИЦКОГО ЛИМАНА (СЕВЕРО-ЗАПАДНОЕ ПРИЧЕРНОМОРЬЕ, УКРАИНА) Приведены результаты исследований (2001-2008 гг.) видового состава водорослей бентоса гипергалинного Куяльницкого лимана (КЛ). Обнаружено 87 видов водорослей, которые относятся к 3 отделам, 7 классам, 18 порядкам, 32 семействам и 49 родам. Из них 39 видов являются новыми для КЛ. В водоеме преобладали представители отдела Bacillariophyta (68,8%). Приведена характеристика особенностей экологии найденных видов. Представлены фотографии некоторых наиболее распространенных и редких для КЛ видов диатомей.
BACILLARIOPHYTA МИКРОФИТОБЕНТОСА НЕКОТОРЫХ ВОДОЕМОВ ВИЛЕЙСКО-МИНСКОЙ ВОДНОЙ СИСТЕМЫ (БЕЛАРУСЬ) Изучены диатомовые водоросли микрофитобентоса водоемов Вилейско-Минской водной системы: рек Вилия и Илия (в районе их впадения в Вилейское водохранилище) и Главного канала. В составе Bacillariophyta обнаружен 151 вид и 30 внутривидовых таксонов. Выявленные доминирующие комплексы диатомей отражают специфику исследованных водных объектов.
ТАКСОНОМИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА BACILLARIOPHYTA БЕНТОСА ТИЛИГУЛЬСКОГО ЛИМАНА (СЕВЕРО-ЗАПАДНОЕ ПРИЧЕРНОМОРЬЕ, УКРАИНА) Изучено таксономическое разнообразие, структура и распределение Bacillariophyta бентоса Тилигульского лимана. Выявлен 181 таксон диатомовых водорослей, относящихся к 3 классам, 7 подклассам, 22 порядкам, 39 семействам и 61 родам. Впервые для бентоса водоема приводятся 74 таксона, 66 из них – впервые для лимана, а 25 являются новыми для бентоса лиманов Северного Причерноморья. Проведен сравнительный анализ систематического разнообразия флоры диатомовых водорослей за последние 40 лет.
НОВЫЕ НОМЕНКЛАТУРНО-ТАКСОНОМИЧЕСКИЕ КОМБИНАЦИИ DINOPHYTA Предложено 9 новых номенклатурно-таксономических комбинаций в роде Neoceratium Gomez et al. и одна – для Kryptoperidinium Lindemann. Необходимость введения новых названий обусловлена разделением Ceratium Schrank на 2 рода: Ceratium (пресноводные виды с 6 сингулярными пластинами) и Neoceratium (морские, с пятью пластинами), а также дальнейшим «расформированием» рода Glenodinium Ehrenb. (его существование из-за нечетких таксономических признаков сомнительнo).
М.К. Ковалева, Н.Г. Мензянова, Anshu Jain, Abhishek Yadav, S.J.S. Flora, А.И. Божков ЭФФЕКТ ГОРМЕЗИСА У DUNALIELLA VIRIDIS TEODOR. (CHLOROPHYTA) ПОД ДЕЙСТВИЕМ СЕРНОКИСЛОЙ МЕДИ Исследовали устойчивость культуры Dunaliella viridis, предварительно адаптиро-ванной к росту на среде, содержащей 20 мг/л сернокислой меди, к повышению концентрации ионов меди до 75 мг/л сернокислой меди. Показано, что такая куль-тура устойчива к высоким концентрациям ионов меди, т.е. способна проявлять эффект гормезиса. Обнаружено, что клетки D. viridis, резистентные к ионам меди (75 мг/л), накапливают в 2000 раз больше ионов меди по сравнению с контрольной культурой. При этом содержание карбонилированных белков (продуктов свободно-радикальных процессов) у них увеличивается всего в 2 раза. В процессе культиви-рования в клетках в несколько раз уменьшалось содержание Cu2+. В клетках, проявляющих гормезисный эффект, достоверно возрастала активность супероксид-дисмутазы и в 2 раза уменьшалось содержание свободного пролина. Высказано предположение, что гормезисный эффект проявляется в том случае, когда имеет место совместное проявление всех систем защиты клетки. Для такого поведения характерно не простое суммирование всех элементов защиты, а проявление эмерджентных свойств системы.
И.К. Евстигнеева, И.Н. Танковская Впервые изучен эколого-таксономический состав летней флоры псевдолиторали Бакальской косы и прилегающих к ней акваторий поселков Межводное и Портовое. Выявлены особенности развития фитоценозов в сублиторали Каркинитского залива. Флора включает 47 видов макроводорослей из 26 родов, 16 семейств, 13 порядков отделов Chlorophyta, Phaeophyta и Rhodophyta, а также 5 видов морских трав. Rhodophyta занимает ведущее положение по количеству всех таксонов. Таксономическая структура в сублиторали более вариабельная, чем в псевдолиторали. Флористическое различие усиливается с увеличением глубины. Базовыми экологическими группами макрофитобентоса залива являются морская, однолетняя и олигосапробная. Сходство экологических спектров в разных районах увеличивается от Chlorophyta до Rhodophyta. Экологическая структура макрофитобентоса сублиторали подвержена батиметрической изменчивости. Фитомасса альгоценозов на разной глубине варьирует в широких пределах. У зеленых водорослей с увеличением глубины она снижается, а у красных – изменяется в колебательном режиме.
ДИАТОМОВЫЕ ВОДОРОСЛИ (CENTROPHYCEAE) КАМСКОГО ВОДОХРАНИЛИЩА (РОССИЯ) Исследован фитопланктон Камского водохранилища с использованием электронной микроскопии, что позволило значительно расширить таксономический спектр Centrophyceae данного водоема (с 16 до 33 видов и разновидностей). В северных районах Камского бассейна с крупными притоками Северного и Среднего Урала выявлены новые представители родов Actinocyclus Ehrenb., Aulacoseira Thw., Discostella Houk et Klee, Sceletonema Grev., Stephanodiscus Ehrenb., Thalassiosira Cleve, в т.ч. редкие для флоры России виды Cyclotella ambigua Grunow и Thalassiosira faurii (Gasse) Hasle. Показаны особенности видового состава центрических диатомовых водорослей Камского вдхр. по сравнению с расположенными южнее Воткинским и Нижнекамским вдхр.
Н.М. Лялюк, В.Н. Климюк
Ф.Б. Шкундина, Г.А. Гуламанова БИОЛОГИЧЕСКОЕ РАЗНООБРАЗИЕ АВТОТРОФНОГО ПЛАНКТОНА ОЗЕР РЕСПУБЛИКИ БАШКОРТОСТАН, РОССИЯ Обобщены результаты изучения автотрофного планктона 9 озер Республики Башкортостан за период с 1978 г. по 2007 г. Выявлено 587 видов и внутривидовых таксонов водорослей. Рассмотрено a-, b- и g- разнообразие.
Л.М. Теренько
М.С. Куликовский, С.И. Генкал, Т.М. Михеева НОВЫЕ ДАННЫЕ К ФЛОРЕ BACILLARIOPHYTA БЕЛАРУСИ. 2. СЕМ. FRAGILARIACEAE (KÜTZ.) DE TONY, DIATOMACEAE DUMORT., TABELLARIACEAE F. SCHÜTT В фитопланктоне реки Свислочь (Респ. Беларусь) идентифицировано 39 видов диатомовых водорослей из семейств Diatomaceae, Tabellariaceae, Fragilariaceae и 10 таксонов со знаком открытой номенклатуры из 13 родов. Из них 23 вида – новые для реки, а 7 – для флоры Беларуси. Предложено четыре новых таксономических комбинации: Staurosira berolinensis(Lemmerm.) Kulikovskiy & Genkal comb. nov., S. leptostauron (Ehrenb.) Kulikovskiy & Genkal comb. nov., S. triangexigua Kulikovskiy & Genkal comb. nov., nom. nov., Pseudostaurosira subconstricta (Grunow) Kulikovskiy & Genkal comb. nov., stat. nov.). Один вид описан как новый для науки (Staurosira sviridae Kulikovskiy, Genkal & Mikheyeva sp. nov.). Описаны современные проблемы систематики фрагилариоидных диатомовых водорослей. Все виды иллюстрированы световыми и сканирующими электронными микрофотографиями.
С.Ю. Горбунова, А.Б. Боровков, Р.П. Тренкеншу ПРОДУКТИВНОСТЬ КУЛЬТУРЫ ARTHROSPIRA PLATENSIS (NORDST.) GEITLER (CYANOPROKARYOTA) ПРИ РАЗЛИЧНОЙ ОБЕСПЕЧЕННОСТИ МИНЕРАЛЬНЫМ ФОСФОРОМ Приведены результаты изучения кинетики роста и потребления азота и фосфора прокариотической микроводорослью Arthrospira platensis, а также количественной оценки потребления культурой минеральных форм азота и фосфора в зависимости от начальной концентрации биогенных элементов в среде.
РАСТИТЕЛЬНЫЕ ПИГМЕНТЫ КАК ПОКАЗАТЕЛИ БИОМАССЫ ФИТОПЛАНКТОНА Анализ литературных данных показывает, что биохимические методы, получившие широкое распространение в гидробиологических исследованиях морских и пресных вод, являются альтернативой трудоемкому микроскопическому учету биомассы фитопланктона. В качестве показателя биомассы чаще всего используют фотосинтетические пигменты, которые определяют спектрофотометрическим, флуоресцентным или хроматографическим методами. Учитывая разнообразие пигментного состава различных систематических отделов водорослей, для определения их суммарной биомассы и относительного обилия крупных таксономических единиц в качестве наиболее перспективного метода рассматривается хемо-таксономический метод, основанный на применении высокоэффективной жидкостной хроматографии.
Д.О. Бова, І.Ю. Костіков МЕХАНИЗМИ ПОДІЛУ ПЛАСТИД ТА ЇХ РІЗНОМАНІТНІСТЬ Наведено аналіз літературних даних про апарат та молекулярні механізми поділу пластид у фотоавтотрофних організмів різних філ. Обговорюються апарати поділу клітини еубактерій (з ціанопрокаріотами включно), первинно- та вторинно-симбіотичних пластид водоростей та вищих рослин різних відділів, а також найпростіших з типу Apicomplexa. Розглядаються три типи поділу пластид, які умовно визначені як прокаріотичний (Glaucocystophyta), змішаний прокаріотно-еукаріотичний (інші відділи водоростей та вищих рослин) та еукаріотичний (Apicomplexa). Обговорюються принципи позиціонування, збірки, структури та роботи дивісоми й PDF-системи (Plastid-dividing, Dynamin, and FtsZ rings), локалізація, функції та взаємодія білків, залучених до поділу пластид різних типів, походження різних компонентів апарату поділу цього компартменту.
ВИВЧЕННЯ АНАТОМІЇ БУРОЇ ВОДОРОСТІ JOLYNA LAMINARIOIDES GUIM. (PHAEOPHYCOTA)
Кушал Кішор Чудхарі, Лакшмі Нарайян Шукла, Чандешва Прасад Шукла ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ CYANOPROKARYOTA В РИСОВИХ ЧЕКАХ, ЗАБРУДНЕНИХ ПОПЕЛОМ Представлено дані про видове різноманіття Cyanoprokaryota в рисових чеках, забруднених попелом викидів Національної теплоелектростанції (НТЕС). Проби Cyanoprokaryota на ґрунті і в воді рисових чеків зібрані в період з 49 по 51 день після посіву рису на трьох ділянках рисових плантацій, розташованих на різній відстані від НТЕС (0–100 м, 150–250 і 300–400 м). В забруднених попелом рисових чеках виявлено 42 види водоростей з 23 родів: 18 видів з 13 родів виявлено на відстані 0–100 м від НТЕС, 29 видів (20 родів) – на відстані 150–250 м, 36 видів (21 рід) – на відстані 300–400 м від станції. Ряд видів є загальними для всіх трьох ділянок. На всіх досліджуваних ділянках переважали гетероцистні форми. На ділянці, яка знаходиться на відстані 0-100 м, знайдено 11 видів з 9 гетероцистних родів. На відстані 150–250 м розвивалися 20 видів з 14 родів, 25 видів з 15 родів виявлені на відстані 300–400 м від НТЕС. Безгетероцистні види розподілялися наступним чином: на найближчій до станціі ділянці знайдено 7 видів (4 роди), за 150–250 м – 9 видів з 6 родів і на самій віддаленій ділянці (300–400 м) виявлено 11 видів з 6 родів. Представники родів Anabaena і Nostoc домінували на всіх досліджуваних ділянках. Проведені дослідження свідчать про негативний вплив попелу на видове різноманіття Cyanoprokaryota в польових умовах. Запропоновано способи покращення ґрунтів сільськогосподарського використання, забруднених попелом, за допомогою спеціально відібраних штамів Cyanoprokaryota, стійких до такого забруднення.
А.П. Иванова, В.А. Габышев, Л.И. Копырина АЛЬГОФЛОРА ВОДОЙМ РІКИ ТИМПТОН (ПІВДЕННА ЯКУТІЯ, РОСІЯ) Зроблено таксономічний і еколого-флористичний аналіз структури водоростей планктону і обростань ріки Тимптон і деяких її пойменних озер. Визначено кількісні показники чисельності і біомасси фітопланктону досліджуваних водойм.
А.С. Андреева-Григорович, Д.Д.О. Вага ВАПНЯНИЙ НАНОПЛАНКТОН З ПАЛЕОГЕНОВИХ ВІДКЛАДІВ ПІВНІЧНОГО ПЕРЕДКАВКАЗЗЯ І ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЧАСТИНИ ВЕЛИКОГО ДОНБАСУ Вперше за допомогою електронної мікроскопіі детально вивчені залишки вапняного нанопланктону з відкладень палеоцену-еоцену в Північному Передкавказзі і південно-східному Донбасі. Описано 13 характерних видів нанофосилій. Ці види відносяться до родів Helicosphaer, Chiasmolithus і Nannotetrina.
|
